Печера на західних пагорбах Єрусалиму, можливо, колись була місцем божественного пророцтва, де язичники римської епохи намагалися поспілкуватися з мертвими.
Три черепи і понад 100 керамічних ламп були знайдені затиснутими в щілинах печери, і двоє археологів з Ізраїлю в новій статті припускають, що вони, ймовірно, використовувалися для того, щоб викликати мертвих духів і дізнатися про їхні таємниці – практика, відома як некромантія.
Печеру Теомім вивчають з 1873 року, і експерти вже давно підозрювали, що джерельна вода, яка протікає через підземну систему, вважалася цілющою для тих, хто користувався печерою між 4000 роком до нашої ери і четвертим століттям нашої ери.
Однак лише в 1970-х роках археологи виявили низку таємних проходів, що ведуть до інших, прихованих внутрішніх камер.
Довгі вузькі щілини рясніли в цих потаємних місцях, і в них зберігалися археологічні артефакти, такі як монети, глиняний посуд, металева зброя, і, що важливо, лампи та черепи.
Нечисленні людські останки не були виставлені на загальний огляд. Наприклад, один череп був знайдений з чотирма лампами пізньоримської епохи, захованими глибоко в щілину, до якої було особливо важко дістатися.
Археологам довелося використовувати довгі палиці із залізними гаками, щоб витягти ці предмети зі схованки.
Оскільки світильники були поховані так глибоко в скелі, сумнівно, що вони використовувалися для освітлення печери.
Натомість стародавні письмена того часу свідчать про те, що рух полум’я колись вважався ключовим способом спілкування з демонами, духами чи богами.
Черепи також часто асоціювалися з чаклунством, а кинджали, мечі та сокири, як вважалося, захищали віруючих від злих духів.
“Печера Теомім на пагорбах Єрусалиму має всі культові та фізичні елементи, необхідні для того, щоб слугувати можливим порталом до підземного світу”, – пишуть Ейтан Кляйн з Ізраїльського управління старожитностей в Ашкелонському академічному коледжі та Боаз Зіссу з університету Бар-Ілан.
Попередні дослідження печери припускали, що колись це було священне місце поклоніння підземному божеству, але лише після того, як було знайдено три людські черепи, археологи почали підозрювати, що тут також відбувалися ритуальні магічні практики.
Письмові джерела з давньоримських та грецьких часів свідчать, що некромантикою зазвичай займалися відьми в гробницях або підземних святилищах, а черепи були ключовим елементом.
На грецькому острові Лесбос, наприклад, стародавній уривок свідчить, що череп Орфея був “поміщений у прірву”, де він співав “свої пророцтва в земляній камері”.
В інших грецьких творах четвертого і п’ятого століть обговорюються заклинання для запечатування ротів черепів, щоб вони більше не могли говорити.
Паралельні знахідки в єврейській історії зустрічаються не так часто, але є свідчення того, що рабини того часу знали, що черепи використовувалися в некромантичній практиці в греко-римському світі.
Насправді, печери вважалися ключовими місцями ідолопоклонства єврейських релігійних лідерів. В одному з відомих текстів про єврейські усні перекази йдеться про те, що 80 жінок, які працювали в печері на південь від Тель-Авіва, одного разу були повішені за підпільне чаклунство.
“Наскільки нам відомо, окрім використання черепів для чаклунства і некромантії, ритуали з людськими черепами майже не згадуються в класичних джерелах”, – зазначають двоє археологів.
Таким чином, незвичне поєднання артефактів у печері дуже нагадує давні ворожіння.
