Археологи з’ясували, як зводили мегаліти Менга

Автори нового дослідження розповіли, яким чином стародавні люди доставляли багатотонні камені до місця будівництва найбільшої в Європі мегалітичної споруди.

Дольмен Менга (Dolmen de Menga) розташований в Андалусії (Іспанія), недалеко від міста Антекера, і являє собою найбільшу в Європі мегалітичну споруду. Це довгий похоронний курган, так званий тумулус. Датований дольмен першою половиною IV тисячоліття до нашої ери.

Його довжина становить 27,5 метра, ширина – шість метрів, висота – 3,5 метра. Він складається з 32 мегалітів, маса найбільшого – приблизно 180 тонн. Для порівняння: найважчі елементи Стоунхенджа важать близько 25 тонн.

Цю мегалітичну гробницю відкрили ще в ХІХ столітті, і, за спогадами археологів, які там працювали, з похоронних камер витягли безліч людських скелетних останків. До наших днів вони не дійшли, тому вчені можуть лише припускати, що у величезному кургані ховали правителів регіону.

Єдине, що доступне для дослідження нашим сучасникам, – камені дольмена. І це не так уже й мало. Адже геологічні характеристики каменів показують, з якого кар’єра їх добували, як далеко від місця будівництва цей кар’єр розташований. З цього випливає, наскільки складним було завдання з видобутку і транспортування каміння, що в підсумку дає інформацію про культурні та технічні можливості доісторичних суспільств.

У журналі Scientific Reports вийшла робота з результатами дослідження каменів дольмена Менга групою археологів, істориків і геологів. Щоб дізнатися більше про склад каменів, дослідники використовували методи петрографічного і стратиграфічного аналізу.

Автори з’ясували, що здебільшого камені дольмена – це калькареніти, іншими словами – вапняки. Такі камені, з одного боку, добре піддаються обробці, але з іншого – вони дуже крихкі, тому їх важко транспортувати. Мабуть, перша характеристика для людей, які жили на півдні Іспанії майже шість тисяч років тому, була важливішою.

Вчені обстежили місцевість навколо дольмена Менга в радіусі трьох кілометрів. Дослідники взяли зразки вапнякових порід там, де вони були доступні, і порівняли їх із матеріалом мегаліта. У підсумку вчені дійшли висновку, що каміння для дольмена було взято в розташованому вище по гірському схилу кар’єрі Серро-де-ла-Крус.

Якщо їхні висновки вірні, то каміння переміщали місцевістю з нахилом у 22 градуси (дуже великий) на відстань в один кілометр. На думку дослідників, зробити це без значних інженерних споруд неможливо.

Будова гробниці досить складна: вона складається з власне похоронних камер і великого відкритого коридору. Мегаліт побудований так, що в день літнього рівнодення спостерігач, який перебуває на терасі дольмена, бачить, як сонце сходить з-поза найвищої гори в околицях. Попередні дослідження окремо відзначали цей факт як доказ астрономічних спостережень у неолітичних спільнотах.

На думку авторів нової роботи, процес будівництва дольмена свідчить про розвиток суспільства набагато більше, ніж гарний краєвид із тераси. Видобуток і транспортування масивних каменів із Серро-де-ла-Крус до місця зведення гробниці вимагали інтенсивного планування, точної логістики і величезних трудовитрат.

Учені вважають, що стародавні будівельники використовували велику кількість дерев’яних конструкцій, які не були типовими: їх продумували і будували під конкретні роботи в цьому місці. Вони вважають, що під різні камені зводили різні пандуси. Без них транспортування каменів до 180 тонн під значним кутом було б не тільки небезпечним для будівельників, а й неминуче призводило б до руйнування фрагментів породи, які переміщуються

З огляду на конструкцію пандусів, а також розмір, кількість (понад 30) і крихкість каменів, будівництво дольмена Менгі, зазначили автори роботи, є унікальним досягненням, що відображає стан мегалітичної інженерії в доісторичній Іберії та, можливо, в Європі.