Антропологи розповіли, яким було життя жінок-неандертальців

Якщо хтось каже вам “неандерталець”, що перше спадає на думку? Якщо це буде зображення людини, схожої на “печерну людину”, це не буде несподіванкою. Швидкий пошук зображень показує переважно чоловіків-неандертальців – але як щодо жінок цього виду? Що ми знаємо про них і як вони жили?

Залишали домівку?

З огляду на обмеженість досліджень у цій галузі, важко багато знати про перші роки життя неандертальської жінки. Однак, коли мова йде про перехід до дорослого життя, є деякі підказки.

Наприклад, деякі люди сьогодні є носіями неандертальської мутації, яка, як вважають, спричиняє більш ранній початок менархе, першого менструального циклу або менструації. Це свідчить про те, що неандертальські жінки могли почати менструювати і досягти зрілості (принаймні в репродуктивному сенсі) в більш ранньому віці, ніж це зазвичай спостерігається у людей сьогодні.

Коли вони ставали старшими, у них цілком могли з’явитися сексуальні партнери або друзі. Невелике дослідження припускає, що неандертальські жінки могли переходити зі своєї громади до громади свого партнера, якщо знаходили собі пару.

Дослідники проаналізували геноми неандертальців, рештки яких були знайдені в двох різних сибірських печерах, щоб знайти підказки щодо їхньої соціальної організації. Це включало послідовність Y-хромосом, які передаються від батьків, але вони також звернули увагу на успадковану по материнській лінії мітохондріальну ДНК.

Виходячи з цього, вони виявили, що в мітохондріальному геномі було більше різноманітності, ніж у ДНК Y-хромосоми, що, на думку дослідників, “найкраще пояснюється жіночою міграцією між громадами”.

Однак команда представила генетичні дані лише 13 осіб; для того, щоб зробити ґрунтовні висновки про те, чи дійсно жінки-неандертальці відходили від своїх первісних спільнот, знадобиться більше зразків.

Болісні пологи

Незалежно від того, де вони опинилися, в якийсь момент багато неандертальських жінок могли народити миле (гаразд, ми просто здогадуємося) маленьке неандертальське дитинча – хоча тепер ми знаємо, що це також могло бути наполовину Homo sapiens. Навіть для сучасної людини досвід пологів може бути чимось неоднозначним, але якими були пологи для неандертальців?

Ймовірно, так само болісно і складно, як і сьогодні, вважають дослідники з Каліфорнійського університету в Девісі та Інституту еволюційної антропології імені Макса Планка. За допомогою комп’ютерної томографії дослідники створили віртуальну реконструкцію тазу неандертальця, зокрема, тазу жінки, знайденої в печері Табун.

Реконструкція дозволяє припустити, що родові шляхи неандертальської жінки суттєво відрізнялися від пологових шляхів сучасної людини: вони були найширшими з боку в бік і не перекручувалися. Відсутність звивистості вказує на те, що діти, можливо, не оберталися в утробі матері (хоча не всі в цьому переконані), хоча це не означає, що пологи в ті часи були легшими.

Неандертальські діти, можливо, мали трохи більші та довші голови, тому велика голова немовляти плюс відносно невелика ділянка, з якої він з’являвся на світ, все одно дорівнювала великому болю.

На щастя, на їхньому боці могли бути люди, які допомогли б їм пройти через це. Дослідження 2019 року показало, що неандертальці мали медичні навички – і, за словами провідного автора доктора Пенні Спайкінс, вони могли поширюватися на щось на кшталт акушерства.

“Цілком ймовірно, що їм могли надавати допомогу при пологах – роль, яку ми зараз приписуємо акушеркам”, – сказала Спікінс у своїй заяві. “Без підтримки вони, ймовірно, не змогли б пережити ті втрати, які смертність матерів і немовлят могла б завдати їхнім громадам”.

Полювалі всі

Окрім народження наступного покоління неандертальців, якою була роль жінок у їхніх громадах? Хоча важко сказати напевно, дані свідчать про те, що вона, можливо, не надто відрізнялася від ролі представників чоловічої статі.

У скам’янілостях як чоловіків, так і жінок неандертальців були знайдені травми кісток, що свідчать про полювання, а також сліди стирання зубів, які вказують на те, що обидві статі брали участь у видах діяльності, де зуби використовувалися як додаткова рука, наприклад, при обробці шкур.

За словами доцента антропології Кари Окобок, це, ймовірно, не змінилося і з батьківством. “У нас немає підстав вважати, що доісторичні жінки покидали полювання під час вагітності, грудного вигодовування або виношування дітей, – каже Окобок, – також ми не бачимо в далекому минулому жодних ознак того, що існував суворий статевий розподіл праці”.

Звичайно, без машини часу важко точно знати, яким було життя жінки-неандертальця – простіше було б сказати, чого вони не могли робити, наприклад, ходити в супермаркет або підписатися на YouTube-канал IFLScience. Але з тих небагатьох свідчень, які ми маємо, вимальовується картина з багатьма відмінностями та деякими подібностями до того, що ми бачимо у їхніх далеких родичів сьогодні.