За допомогою експериментальної комбінації двох препаратів вчені змогли ефективно зупинити розвиток дрібноклітинного раку легень – смертельної форми раку легенів – у випробуваннях на мишах.
Тепер, після цих перспективних результатів, заплановані випробування на людях. Дослідження опубліковано у журналі Cancer Discovery.
Один із препаратів, циклофосфамід, практично не використовувався для лікування дрібноклітинного раку легень з 1980-х років, коли його замінили альтернативами з меншою кількістю побічних ефектів. Однак, незалежно від того, чи використовується циклофосфамід або його альтернативи, рак швидко розвиває стійкість до лікування.
Тепер команда, яка стоїть за новими експериментами, змогла визначити, як клітини дрібноклітинного раку легені опираються впливу циклофосфаміду, і щось із цим зробити.
Метод, який вони розробили, по суті, блокує процес відновлення, який ракові клітини використовують для створення стійкості до циклофосфаміду.
Метод, який вони розробили, по суті, блокує процес відновлення, який ракові клітини використовують для створення стійкості до циклофосфаміду.
Нові результати засновані на попередніх дослідженнях тієї ж групи, яка визначила, що білок RNF113A бере участь у відновленні ракових клітин, зокрема у відновленні типу пошкодження ДНК, відомого як пошкодження алкілування, викликане циклофосфамідом.
Подальші дослідження показали, що RNF113A регулюється SMYD3, білком, який високо експресується при дрібноклітинному раку легені і виявляється у вищих рівнях при більш інвазивних формах захворювання. Підвищені рівні також пов’язані з підвищеною резистентністю до алкілуючих хіміотерапевтичних препаратів (категорія, що включає циклофосфамід) та найгіршим загальним прогнозом.
Навпаки, здорова легенева тканина має дуже низький рівень SMYD3. Озброївшись цими знаннями, дослідники спробували націлитись на SMYD3 у мишей, яким команда пересадила пухлини легень людини – деякі з яких вже лікувалися хіміотерапією, а інші – ні.
У той час як циклофосфамід тимчасово працював сам по собі, а інгібітор SMYD3 до певної міри сповільнював ріст пухлини, тільки коли два методи лікування були об’єднані, рак повністю припинив свій ріст.
Це пригнічення пухлини тривало протягом усього експерименту (приблизно місяць) після того, як інші окремі методи лікування виявилися безуспішними.
“Це дослідження показує, що ми дійсно можемо комбінувати нову мішень зі старими ліками, щоб знизити резистентність і потенційно зробити лікування набагато кращим і дати цим пацієнтам набагато більше шансів”, – говорить Мосаммапараст.
Це ще рано — не в останню чергу тому, що це було перевірено лише на мишах — і вчені хочуть продовжити експерименти, щоб побачити, чи можуть вони знизити рівень залученого циклофосфаміду, щоб обмежити токсичні побічні ефекти, які означали, що його спочатку не використали.
