Міжнародна команда вчених підтвердила висновки попередніх досліджень про те, що люди, які несуть три варіанти неандертальських генів, більш чутливі до деяких видів болю порівняно з тими, хто не має таких алелів. Вони зуміли ідентифікувати ці хворобливі відчуття.
Проведені раніше дослідження виявили в секвенованих геномах неандертальців три варіанти гена SCN9A, відомі як M932L, V991L і D1908G, що виявилися пов’язані з підвищеною чутливістю до болю. Але специфічні сенсорні реакції, на які впливають ці варіанти генів, були невідомі.
Міжнародна команда вчених, до якої увійшли фахівці з університетів Каліфорнійського (США), Фудань (Китай), Стокгольмського (Швеція), Оксфордського (Велика Британія) та інших наукових організацій, виміряла больовий поріг у 5971 жителя Бразилії, Чилі, Колумбії, Мексики і Перу у відповідь на низку подразників (відомо, що серед латиноамериканців три варіанти гена SCN9A широко розповсюджені, а в європейців майже не трапляються). Висновки представлені в журналі Communications Biology.
Дослідники виявили, що всі три варіанти генів виявилися пов’язані з більш низьким больовим порогом у відповідь на поколювання шкіри після впливу на неї гірчичної олії. А ось відповідь на тепло і тиск не відрізнялася від такої у людей, які не мають подібних варіантів генів. Крім того, вчені з’ясували, що наявність усіх трьох алелів корелювала з більшою чутливістю до болю, ніж тільки одного з них.
Автори наукової роботи також дізналися, що три варіанти неандертальського гена набагато більше поширені в популяціях із вищою часткою індіанського походження, таких як населення Перу, в якому ця частка становила 66 відсотків.
