Свідомість залишається однією з найзагадковіших тем у науці. Попри численні дослідження, вчені досі не дійшли згоди щодо того, як саме виникає суб’єктивний досвід — тобто те, як ми “відчуваємо” реальність.
У 2022 році британський нейробіолог Аніл Сет із колегами визначили 22 теорії свідомості, пов’язані з біологією мозку. У 2024 році американський публічний інтелектуал Роберт Кун назвав уже понад 200. Така кількість підходів лише ускладнює пошук істини.
Нещодавно журнал Nature опублікував результати унікального наукового експерименту, проведеного консорціумом Cogitate. У рамках проєкту дослідники вперше здійснили «антагоністичну співпрацю» — коли суперники-теоретики разом формують перевірювані гіпотези та погоджуються на нейтральне тестування.
Дві великі теорії — дві різні моделі
Cogitate зосередився на двох провідних теоріях:
- Глобальна нейронна мережа (Global Neuronal Workspace Theory) передбачає, що свідомість виникає завдяки “нейронному займання” в префронтальній корі. Цей спалах активності має виникати на початку і в кінці стимулу, і дозволяє «прочитати» зміст свідомості.
- Інтегрована інформаційна теорія (Integrated Information Theory) пов’язує свідомість із стійкою синхронізацією сигналів у задній частині кори головного мозку — потиличній, тім’яній та скроневій зонах.
Що показав експеримент
Нейтральні дослідницькі команди з різних лабораторій світу провели однакові експерименти, аби перевірити передбачення обох теорій. Проте результати не дали однозначної переваги жодній із них:
- Виявити очікувану синхронізацію в задній корі, передбачену інтегрованою інформаційною теорією, не вдалося.
- Теорія глобальної нейронної мережі теж зазнала критики — не всі елементи свідомості вдалося розшифрувати за активністю префронтальної кори, а “нейронне займання” не завжди проявлялось.
Наука перемогла — попри все
Попри відсутність чіткого переможця, проєкт став проривом у методології вивчення свідомості. Раніше більшість досліджень проводили прибічники певної теорії, тож результати часто підтверджували очікуване.
Цього разу вперше були сформульовані незалежні передбачення, погоджені обома сторонами, та проведено однакові експерименти в різних лабораторіях. У розробці формату брав участь лауреат Нобелівської премії Даніел Канеман, який попередив: навіть чіткі докази навряд чи змінять думку науковців.
Чому впертість у науці — не завжди недолік
Як зазначають дослідники, така «наукова впертість» може бути корисною: вона підтримує різноманітність підходів, необхідну для прогресу. Вивчення свідомості потребує одночасно різних теорій, перевірок і критики — лише так можна поступово зблизити науку з відповіддю на одне з найскладніших запитань людства.
Читайте оригінальну статтю.