Вперше донорське серце пролетіло 12 годин і 6 750 кілометрів через Атлантичний океан і було успішно пересаджено реципієнту.
Донорське серце було отримано від 48-річного чоловіка з французької Вест-Індії, який переніс інсульт і через три дні був оголошений мертвим. Після рутинної процедури забору серце було перевезено комерційною авіакомпанією до Парижу, Франція, – це перший випадок, коли донорське серце було перевезено через Атлантичний океан.
У паризькій лікарні Pitié-Salpêtrière хірурги Гійом Лебретон і Паскаль Лепренс успішно пересадили серце 70-річному чоловікові з невиліковною хворобою серця. Згідно з листом, написаним дуетом до медичного журналу, обидва шлуночки серця (нижні камери серця, які перекачують кров до організму) одразу ж почали нормально функціонувати. Реципієнт був виписаний з лікарні через 30 днів.
Лебретон і Лепренс назвали цей успіх “подвигом, раніше немислимим у трансплантації органів”. Він був досягнутий в рамках пілотного дослідження, відомого як PEGASE, яке мало на меті визначити, чи можлива успішна трансплантація після тривалого зберігання серця – зокрема, під час подорожей з Мартініки та Гваделупи в Карибському морі.
Серце було збережено за допомогою методу гіпотермічної оксигенованої перфузії, коли серце тримають у холоді і за допомогою апарату прокачують через нього рідину, насичену киснем. За словами хірургів, ця методика вже пройшла клінічні випробування, але вперше була випробувана під час такого екстремального транспортування.
Якщо результати, отримані в цьому випадку, будуть успішно відтворені в інших дослідженнях, є надія, що ця методика може “потенційно змінити ландшафт трансплантації серця з необмеженим географічним охопленням і меншими часовими обмеженнями”.
Наразі трансплантація серця часто є гонкою на час – зазвичай його потрібно пересадити протягом чотирьох годин після вилучення у донора.
Збільшення географічного пулу потенційних донорів також може вплинути на час очікування в черзі на трансплантацію. У США, наприклад, у списку очікування на серце в будь-який день перебуває близько 3 000 осіб, але щороку доступними є лише 2 000 сердець. Залежно від критеріїв прийнятності, деякі люди можуть чекати роками; можливість отримувати серця з ширшого кола місць могла б скоротити цей час.
І це не обов’язково має бути дорого, кажуть Лебретон і Лепренс. “Ми хотіли зробити цю операцію відтворюваною і зробити транспортні витрати прийнятними, – пишуть вони. “На відміну від звичайної практики транспортування донорських сердець, яка передбачає використання дорогих приватних літаків, ми полетіли в салоні автобусного класу на борту комерційного авіалайнера (Air France)”.
Тож, хто знає? Якщо вам доведеться найближчим часом летіти трансатлантичним рейсом, можливо, ви подорожуватимете з особливим пасажиром.