Це одночасно смішно та дивно. Але дослідники космосу вважають це класним відкриттям.
У 1970-х роках астронавти розмістили на поверхні Місяця три сейсмографи для збору даних у період із жовтня 1976 по травень 1977 року. У новому дослідженні вчені повторно вивчили дані приладів і нарешті знайшли причину деяких поштовхів, що повторюються – вони виходили від посадкового модуля «Аполлон-17», що прилунився в 1972-му. Втім, про все по порядку.
Коли на Землі відбуваються землетруси, хвилі енергії розходяться у всіх напрямах. Вимірюючи їх у кількох місцях лежить на поверхні, вчені можуть створити карту надр. Оскільки гірські породи та рідини на Землі мають різну щільність, хвилі рухаються крізь них із різною швидкістю, що дозволяє геологам з’ясувати, через який тип матеріалу проходить енергія. Це називається сейсмічна томографія.
Аналогічним чином американська програма «Аполлон» розмістила на Місяці низку сейсмографів, щоб так само дізнатися про її будову. Аналізуючи ці дані, вчені отримали перші дані про внутрішню структуру супутника, у тому числі наявність ядра діаметром близько 500 кілометрів, яке набагато менш щільне, ніж у Землі.
Вважається, що місячні землетруси не викликані рухами тектонічних плит, як на Землі. Замість цього головним рушійним фактором є гравітація Землі, яка спричиняє сильні приливні навантаження, немов розколюючи Місяць на частини. Інші типи місяцетрусів, зареєстровані сейсмографами “Аполлона”, ймовірно, були викликані падінням метеоритів. А ось систематично повторювані місяцетруси, що відбувалися немов по годинах, було складніше пояснити за допомогою наявних даних.
У новому дослідженні вчені з Каліфорнійського технологічного інституту використовували машинне навчання для аналізу даних трьох сейсмографів, розміщених екіпажем “Аполлон-17” за кілька сотень метрів від своєї бази. Дослідники виявили, що якась сейсмічна активність відбувається регулярно, кожного місячного дня, коли поверхня супутника починає остигати. І аналогічним чином спостерігалися незвичайні повторювані сигнали місячним ранком, коли над супутником сходило сонце.
Яке ж було здивування вчених, коли після аналізу всіх даних вони дійшли висновку, що поштовхи, які вловлювали сейсмографи, походили від самого апарата, що спускається, “Аполлон-17”. Коли вранці його обшивка нагрівалася і починала розширюватися, скрипучі вібрації зчитувалися приладами як якісь поштовхи. А місячної ночі модуль остигав і метал міг трохи стискатися, що теж фіксувалося геологічними датчиками.
Команда інституту вважає, що це класне відкриття саме по собі, адже воно може допомогти майбутнім місячним місіям зрозуміти, як обладнання розширюється і стискається на місячній поверхні – перш ніж ми повернемося на супутник або, можливо, навіть почнемо працювати на місячній базі.
Що примітно, індійський посадковий модуль Vikram, який нещодавно сів на Місяці, теж оснащений сейсмографом. І перед тим, як піти в сплячку, він зафіксував якісь рухи під поверхнею супутника. Їхня причина поки що незрозуміла.
