Американські вчені склали першу карту холодних місячних пасток — ділянок, де стабільно зберігається екстремально низька температура, дозволяючи накопичувати запаси вуглекислого газу.
Деякі області Місяця ніколи не висвітлюються Сонцем. За відсутності атмосфери, яка б забезпечувала теплообмін, вони зберігають екстремально низькі температури. Там може накопичуватися не лише водний лід, а й замерзлі леткі речовини, насамперед вуглекислий газ. Існування цих холодних пасток передбачено давно, хоча знайти їх і підтвердити присутність сухого льоду досі не вдавалося. Першу карту холодних пасток на Місяці склали Норберт Шоргофер (Norbert Schörghofer) та його колеги, стаття яких опублікована в журналі Geophysical Research Letters.
Для цього вчені проаналізували дані, зібрані за 11 років спостережень радіометром Diviner, що працює на борту американського зонда навколомісячного Lunar Reconnaissance Orbiter. Загальна площа поверхні, на якій помітили температуру (60 кельвінів і нижче), що стабільно підходить для холодних пасток, склала 204 квадратних кілометри. Найбільша їх частина (82 квадратні кілометри) зосереджена в районі великого кратера Амундсен, розташованого в південній приполярній області на боці Місяця.
«Могло виявитися, що ми не зможемо підтвердити їхнє існування, вони могли бути буквально пікселем на карті, — каже Норберт Шоргофер. — Сюрпризом стало те, що ми виявили протяжні, досить холодні області із такою визначеністю». Тепер ученим належить уважніше розглянути ці ділянки, щоб переконатися, що вони справді містять запаси замерзлого вуглекислого газу.
Якщо його присутність підтвердиться, воно вплине на науку і космонавтику. Дослідникам такий сухий лід дозволить краще розібратися в еволюції Місяця та всієї Сонячної системи, появі та розподілі у ній летких речовин. Зрозуміло, зацікавлені існування цього вуглекислого газу фахівці різних країн, які планують будівництво постійної місячної бази. Можливо, при їх зведенні орієнтуватимуться саме на розташування холодних пасток, щоб видобувати корисні ресурси.
