Колись рідкість, сьогодні столітні люди — найшвидше зростаюча вікова група у світі. Їхня кількість подвоюється кожні десять років з 1970-х. Але в чому секрет довголіття? Чи можна заздалегідь передбачити, хто доживе до 100?
Нове масштабне дослідження, опубліковане в журналі GeroScience, вивчало біомаркери в крові понад 44 000 шведів віком 64–99 років. Їхні медичні показники порівняли з тим, хто з них прожив понад 100 років. У дослідженні брали участь люди з так званої когорти Amoris, яких потім відстежували протягом 35 років. У підсумку 1 224 учасники (2,7%) стали довгожителями, причому 85% з них — жінки.
Серед 12 ключових показників — рівень глюкози, холестерину, сечової кислоти, ферментів печінки, креатиніну (нирки), альбуміну (харчування) та заліза. Виявилося, що ті, хто доживав до 100 років, мали стабільно нижчі рівні глюкози, креатиніну та сечової кислоти ще з 60-річного віку. У них рідко траплялися крайні значення — ні дуже високі, ні дуже низькі.
Найменші шанси дожити до 100 років мали ті, у кого були найнижчі рівні холестерину та заліза, а також найвищі показники глюкози, сечової кислоти, креатиніну та печінкових ферментів. Хоча різниця у шансах була не гігантською, вона стала статистично значущою. Наприклад, ті з найнижчим рівнем сечової кислоти мали 4% шансів дожити до 100 років, тоді як з найвищим — лише 1,5%.
Це дослідження не дає остаточної відповіді, які саме гени чи звички формують такі показники. Проте воно натякає: контроль за метаболічним здоров’ям, печінкою, нирками та рівнем глюкози з віком — важлива частина потенційного довголіття. І хоча випадковість теж грає роль, дані свідчать, що ще за десятки років до смерті в крові вже видно сліди довгожителя.