Учені визначили біомаркери довголіття

Шведські вчені провели одне з наймасштабніших досліджень, присвячених старінню, і визначили конкретні біомаркери, характерні для довгожителів, а також дізналися, якими були їхні значення в людей, які дожили до 100 років.

Чинні дослідження довгожителів часто проведені на невеликій вибірці і фокусувалися лише на певній групі осіб – наприклад, виключали тих, хто живе в будинках для літніх людей. Вчені з Каролінського інституту (Швеція) вирішили підійти до питання серйозніше і представили дослідження, в якому брали участь приблизно 44 тисячі шведів, які проживають у різних умовах. Результати опубліковані в журналі GeroScience.

Усі учасники проходили медичні обстеження у віці від 64 до 99 років. За показниками їхнього здоров’я спостерігали протягом 35 років. З’ясувалося, що з них 1224 людини (2,7 відсотка) дожили до 100 років. Переважна більшість (85 відсотків) виявилися жінками.

Учені простежили за показниками крові учасників і 12 біомаркерами, які, як показали попередні дослідження, були пов’язані зі старінням і передчасною смертю. Так, біомаркером, що асоціюється із запаленням, стала сечова кислота – продукт життєдіяльності організму, що пов’язаний із перетравленням певних продуктів.

Дослідники також розглянули маркери, пов’язані з метаболічним статусом, рівнем холестерину та глюкози в крові, які корелюють із роботою печінки (аланінамінотрансфераза та аспартатамінотрансфераза – АЛТ та АСТ), креатинін, що асоціюється із функцією нирок, альбумін, гамма-глутамілтрансфераза, лужна фосфатаза та лактатдегідрогеназа, а ще рівень заліза та маркери, пов’язані з анемією.

Виявилося, у тих, хто дожив до 100 років, як правило, були нижчі рівні глюкози, креатиніну, сечової кислоти починаючи з 60 років. Хоча середні значення за більшістю біомаркерів у довгожителів і звичайних людей істотно не відрізнялися, у перших рідко спостерігалися надзвичайно високі або низькі їхні значення. Наприклад, лише в дуже небагатьох довгожителів рівень глюкози доходив до 6,5, а креатиніну перевищував би 125.

Вивчаючи конкретні біомаркери, пов’язані з довголіттям, вчені з’ясували, що всі 12 з них, за винятком АЛТ і альбуміну, показали, що людина з певною ймовірністю доживе до 100 років. Причому навіть після врахування поправки на вік, стать і наявність різних захворювань.

Найменші шанси відсвяткувати столітній ювілей виявилися в тих, хто мав дуже низькі рівні загального холестерину та заліза, а також серед тих, у кого, навпаки, були підвищені рівні глюкози, креатиніну, сечової кислоти та показники роботи печінки. Це означає, що різні біомаркери впливали на довголіття різною мірою. Учені вважають, що навіть якщо виявлені відмінності можна назвати загалом не дуже значними, вони все одно припускають потенційний зв’язок між метаболізмом і тривалістю життя, хоча зробити якісь точні висновки про характер способу життя довгожителів на цій основі не можна.

Розумно лише припустити, що харчування і вживання алкоголю все ж впливають на довголіття. Незайвим, на думку вчених, буде відстежувати біомаркери, що визначають роботу нирок і печінки, а також рівень глюкози та сечової кислоти, особливо в міру свого старіння.