Щороку мільярди метеликів-богонг (Agrotis infusa) здійснюють епічну нічну подорож через Австралію. З настанням тепла навесні ці комахи летять на відстань до 1000 км до прохолодних печер у Австралійських Альпах — місця, де вони впадають у стан спокою (аестивацію) та переживають спекотне літо. Після цього восени вони розлітаються, щоб розмножуватися і народжувати нове покоління.
Вчених довго цікавило, як метелики орієнтуються у такій довгій подорожі, адже їхнє життя триває всього рік, і вони ніколи раніше не бували у цих печерах. Нещодавнє дослідження британських нейронауковців показало, що богонги використовують зоряне небо для навігації — вони “читають” розташування зірок, щоб летіти у потрібному напрямку навіть без інших підказок.
Дослідники провели експерименти у спеціальній камері, де усунули вплив магнітного поля Землі та проектували різні зображення нічного неба. Метелики все одно вибирали правильний сезонний напрямок польоту. Запис активності окремих нейронів у мозку показав, що вони реагують на обертання зоряного неба, що допомагає комахам коригувати курс під час довгого польоту.
Це відкриття надзвичайно важливе, адже раніше вважалося, що магнітне поле грає ключову роль у навігації богонгів. Тепер зрозуміло, що зорі є основним орієнтиром для цих маленьких мандрівників. Вчені продовжують дослідження, щоб з’ясувати, як саме метелики розпізнають момент прибуття до печер, а також як мозок інтегрує інформацію зі зірок і магнітного поля.
Навігація за зорями — явище поширене серед тварин: люди, деякі птахи, тюлені, жаби, а також метелики та бабки використовують Сонце або зорі для орієнтації. Проте здатність крихітного метелика з розмахом крил 5 см точно летіти вночі на 1000 км — це справжнє диво природи. Як наголошує один із дослідників, помилка всього у 5 градусів у перший вечір може звести подорож нанівець через тисячі кілометрів, тож ці метелики мають надзвичайно точний “зоряний компас”.