Деякі африканські корінні народи використовують спеціальні мови для спілкування з воскоїдами. Дослідники з’ясували, як ці птахи реагують на заклики, зроблені місцевими племенами.
Мисливці-збирачі деяких африканських племен ніколи не шукають мед поодинці. Вирушаючи на пошуки вуликів, вони заручаються підтримкою експертів – маленьких африканських птахів, відомих як великі воскоїди (Indicator indicator).
Перед початком полювання африканці видають спеціальні звуки, щоб викликати пернатих помічників. Птахи розуміють цю мову і ведуть мисливців до бджолиних вуликів, які не видно з землі і заховані високо в тріщинах дерев. Воскоїди не можуть самостійно дістатися до бджолиних колоній, розташованих у дуплах дерев, тому розраховують на допомогу людини.
Коли птах знаходить гніздо, він криками приводить до нього людей, які заспокоюють бджіл димом, розкривають дупло і забирають більшу частину меду, личинок і лялечок. Птаху ж як нагороду дістаються побудовані з воску порожні стільники (воскоїди – одна з рідкісних тварин, здатних перетравити віск; втім, деякі з таких племен залишають їм і частину меду).
Щоб дізнатися більше про те, як люди і птахи взаємодіють між собою, міжнародна команда вчених з Каліфорнійського університету (США) і Кейптаунського університету (ПАР) вирушила з двома групами досвідчених африканських мисливців за медом. До першої увійшли представники народності хадза в Танзанії, до другої – мисливці народності яо в Мозамбіку. Відстань між цими двома країнами становить понад тисячу кілометрів.
В обох місцевостях дослідники відтворювали заздалегідь записані пташині звуки, які видавали представники двох племен. Це зробили спеціально, щоб подивитися, як птахи одного й того ж виду реагують на однакові заклики різними мовами. Хадза зазиває пернатих помічників мелодійним свистом, а яо – гучною вібруючою треллю. Такі звуки означають для птахів, що час вирушати на пошуки їжі – воску.
У Танзанії, коли вчені вмикали місцеві звуки хадза, медоуказчики відповідали на них у 81% випадків. Коли ж дослідники ставили “чужі” звуки – яо, – птахи реагували на них лише у 24% випадків.
У Мозамбіку спостерігалася практично однакова картина. Коли вмикали місцеві звуки яо, медоуказчики відгукувалися в 75% випадків, а коли хадза – у 25%.
Такі спостереження говорять про те, що птахи в різних регіонах навчилися розпізнавати специфічні сигнали місцевих мисливців. Пташиної мови африканці навчають своїх дітей від самого народження і, таким чином, передають ці сигнали з покоління в покоління. Що стосується птахів, то вченим поки що не зрозуміло, як у них відбувається передача такого досвіду. Ймовірно, молоді птахи переймають його, спостерігаючи за родичами.
Партнерство між людьми і воскоїдами – рідкісний випадок співпраці диких тварин і людини заради взаємовигоди. У його основі лежить здатність двох видів до спілкування.
Зазначимо, що, за деякими даними, воскоїди аналогічним чином можуть співпрацювати і з медоїдами. Однак раніше автори іншого дослідження припустили, що така дружба – лише популярний міф. Якщо ж воскоїди та медоїди справді об’єднують зусилля для пошуків меду, то тільки в деяких місцях Африки – наприклад, у північній частині Танзанії.
