Улюблений астроном і науковий популяризатор Карл Саган якось записав послання для майбутніх астронавтів, які ступили на планету Марс.
Саган був великим прихильником дослідження Червоної планети. Співзасновник Планетарного товариства, він вважав, що ми повинні відправитися на планету, щоб вивчити її як аналог нашої власної планети, пошукати потенційні ознаки життя, і просто через романтику дослідження Марса.
У 1996 році, незадовго до своєї смерті від пневмонії 20 грудня, Саган записав послання для майбутніх астронавтів, які полетять на Марс.
“Я Карл Саган. Це місце, де я часто працюю в Ітаці, штат Нью-Йорк, неподалік від Корнельського університету. Можливо, ви чуєте на задньому плані 200-футовий [60-метровий] водоспад, який знаходиться зовсім поруч, що, напевно, є рідкістю на Марсі, навіть у часи високих технологій”, – говорить Саган у записі.
“Наука і наукова фантастика виконали своєрідний танець протягом останнього століття, особливо щодо Марса. Вчені роблять відкриття, це надихає письменників-фантастів писати про це, а безліч молодих людей читають наукову фантастику, захоплюються і надихаються стати вченими, щоб дізнатися більше про Марс, що вони і роблять, що потім знову підживлює наступне покоління наукової фантастики і науки. І ця послідовність відіграла важливу роль у тому, що сьогодні ми можемо дістатися до Марса. Це, безумовно, було важливим фактором у житті Роберта Годдарда, американського піонера ракетобудування, який, на мою думку, більше, ніж будь-хто інший, проклав шлях до нашої реальної можливості полетіти на Марс. І це, безумовно, відіграло певну роль у моєму науковому розвитку”.
“Я не знаю, чому ви на Марсі. Можливо, ви там тому, що ми зрозуміли, що повинні обережно переміщати невеликі астероїди, щоб запобігти можливості зіткнення з Землею з катастрофічними наслідками, і, поки ми перебуваємо в навколоземному просторі, до Марса – лише стрибок, стрибок і стрибок”.
“Або, можливо, ми на Марсі тому, що усвідомлюємо: якщо людські спільноти існують на багатьох планетах, то ймовірність того, що ми вимремо внаслідок якоїсь катастрофи на одній планеті, набагато менша. Або, можливо, ми на Марсі через чудову науку, яку там можна робити, брама світу чудес відкривається в наш час. А може, ми на Марсі тому, що мусимо там бути, бо в нас закладено глибокий кочовий імпульс, закладений еволюційним процесом. Зрештою, ми походимо від мисливців-збирачів, і протягом 99,9 відсотків нашого перебування на Землі ми були мандрівниками. І наступне місце для мандрів – Марс. Але з якої б причини ви не опинилися на Марсі, я радий, що ви там. І я хотів би бути з вами”.
Запис, завдяки Планетарному товариству, співзасновником якого він був, був відправлений на Марс, прибувши 25 травня 2008 року на борту спускового апарату НАСА “Фенікс”. Він залишився там, на поверхні, на архівному міні-диску з кварцового скла, який, як сподівається Товариство, зберігатиметься сотні, а можливо, й тисячі років.
