Вчені вперше знайшли генетичний доказ походження епідемії, що знищила мільйони людей

Вчені вперше отримали прямий генетичний доказ того, що смертельна епідемія віспи, яка спустошила корінні народи Америки після приходу європейців, була принесена саме колонізаторами.

Дослідники виявили ДНК вірусу натуральної віспи у двох природно муміфікованих тілах із півночі Чилі. Рештки належать людям, які жили приблизно між 1492 і 1631 роками — тобто в перші століття після початку європейської колонізації.

Про відкриття повідомляє NNews із посиланням на дослідження, опубліковане в журналі Science та матеріал ScienceAlert.

Генетичний “відбиток” вірусу через 500 років

До цього моменту історики знали про масштаб катастрофи переважно з письмових джерел. Після прибуття європейців у XVI столітті корінні народи Америки зіткнулися з хворобами, до яких не мали сформованого імунітету.

За оцінками дослідників, лише віспа могла стати причиною мільйонів смертей серед корінного населення.

Тепер науковці отримали докази не лише з історичних документів, а й із самого генетичного матеріалу вірусу.

У муміях знайшли штам віспи, який отримав назву CAM9. Аналіз показав, що він займає проміжне місце між середньовічними європейськими варіантами вірусу та пізнішими штамами.

Фактично вчені отримали своєрідний “знімок еволюції” віспи — момент, коли вона потрапила на новий континент і почала змінюватися.

Чому це важливе відкриття

Стародавню вірусну ДНК надзвичайно складно знайти. На відміну від людських останків, генетичний матеріал вірусів часто зберігається у дуже малих кількостях і пошкоджується протягом століть.

Саме тому виявлення майже ідентичних геномів вірусу у двох різних муміях стало несподіваним результатом.

Це означає, що обидві людини, ймовірно, заразилися одним і тим самим варіантом віспи в один історичний період.

Як віспа змінювалася після потрапляння в Америку

Дослідження показало ще одну цікаву деталь: після появи в Америці еволюція цього штаму вірусу на кілька століть значно сповільнилася.

У XIX столітті швидкість змін знову зросла. Науковці припускають, що це могло бути пов’язано з масштабними кампаніями вакцинації, які створили новий тиск на вірус.

Віруси постійно пристосовуються до змін у людській популяції — і колонізація, масові епідемії та вакцинація могли впливати на їхню еволюцію.

Не лише про віспу: урок для сучасної науки

Відкриття також привернуло увагу до ролі науковців із країн, де знаходять археологічні матеріали.

Дослідники наголошують: такі зразки мають вивчатися із залученням місцевих фахівців, а не лише передаватися іноземним лабораторіям.

Чилі та інші країни Південної Америки зберігають величезну кількість унікальних археологічних пам’яток, які можуть розповісти про історію людства.

Цікавий факт

Натурально муміфіковані тіла в пустельних районах півночі Чилі можуть зберігатися сотні й навіть тисячі років завдяки сухому клімату. Саме такі умови дали вченим шанс знайти генетичний слід вірусу, який змінив історію континенту.

Чому це важливо:

Відкриття показує, що сучасна генетика може перевіряти історичні події через сотні років після їхнього завершення. ДНК стародавніх патогенів допомагає зрозуміти не лише минулі пандемії, а й те, як віруси можуть реагувати на глобальні зміни в людських суспільствах.