«Я майже нічого не їм, але набираю через гормони» — одна з найпоширеніших фраз у дискусіях про вагу. І найнеприємніше тут те, що вона одночасно може бути правдою і дуже далеким від реальності поясненням.
Гормони справді впливають на апетит, обмін речовин, розподіл жиру та кількість рідини в організмі. Але справжні ендокринні захворювання, здатні помітно змінювати вагу, — лише частина всієї картини. NNews розбирається, коли зайві кілограми справді можуть бути пов’язані з гормонами, а коли слово «гормони» лише створює зручне пояснення.
Гормони не можуть створити жир «з нічого»
Почнемо з головного.
Гормональні порушення можуть змінити те, як організм використовує енергію, регулює апетит або утримує воду. NIDDK серед станів, які можуть сприяти набору ваги, називає, зокрема, гіпотиреоз, синдром Кушинга та синдром полікістозних яєчників. На масу тіла також впливають харчування, фізична активність, сон, ліки, генетика, стрес та інші захворювання.
Тому формула «гормони зробили мене товстою» занадто проста.
Точніше буде сказати: певне гормональне захворювання може змінити умови, за яких організм регулює вагу.
І це принципова різниця.
Щитоподібна залоза: так, але не настільки, як прийнято думати
Гіпотиреоз — реальний приклад гормонального стану, який може сприяти збільшенню маси тіла.
При недостатній кількості гормонів щитоподібної залози організм витрачає менше енергії. Серед можливих симптомів — втома, мерзлякуватість, сухість шкіри, порушення менструального циклу та збільшення ваги. Але сам набір ваги не є доказом гіпотиреозу: ці симптоми досить неспецифічні.
Є ще один момент, який часто губиться в соцмережах.
За даними Американської тиреоїдної асоціації, для більшості людей із гіпотиреозом приблизно 5–10 фунтів, тобто близько 2–4,5 кг, можуть бути пов’язані саме з функцією щитоподібної залози. Значна частина цієї маси припадає не на новоутворений жир, а на затримку солі та води.
Тому пояснювати значний набір ваги лише незначним відхиленням показників щитоподібної залози — некоректно.
І ще одна незручна деталь: лікування гіпотиреозу не є препаратом для схуднення.
У дослідженні 101 людини з первинним гіпотиреозом після нормалізації ТТГ лише 52% учасників схудли. Серед тих, хто втратив вагу, середнє зниження становило 3,8 кг.
Тобто гормони щитоподібної залози можуть бути частиною проблеми, але не магічним поясненням будь-якого набору ваги.
«У мене високий кортизол через стрес» — не те саме, що синдром Кушинга
Кортизол справді бере участь у регуляції обміну речовин і реакції організму на стрес. Але популярна схема «стрес → високий кортизол → жир на животі» часто перетворює складну фізіологію на мем.
Синдром Кушинга — зовсім інша ситуація. Це рідкісне захворювання, за якого організм тривалий час має надлишок кортизолу. NIDDK оцінює частоту ендогенного синдрому Кушинга приблизно у 40–70 випадків на мільйон людей.
При цьому можуть з’являтися характерні зміни: збільшення жирової тканини на тулубі, округлення обличчя, накопичення жиру в ділянці шиї, тонші руки й ноги, м’язова слабкість, легке утворення синців і широкі фіолетові розтяжки.
Отже, хронічний стрес і синдром Кушинга — не синоніми.
Саме тому звичайний аналіз на кортизол без показань не перетворює проблему ваги на діагноз.
СПКЯ та інсулінорезистентність: складніше, ніж «інсулін не дає схуднути»
Синдром полікістозних яєчників — ще один стан, де гормональні та метаболічні механізми справді переплітаються.
Інсулінорезистентність є одним із патофізіологічних факторів СПКЯ. Жінки із синдромом мають підвищений ризик метаболічних порушень, а контроль ваги для деяких із них може бути складнішим.
Але міжнародна настанова щодо СПКЯ не говорить про якийсь універсальний механізм, який робить набір ваги неминучим. Навпаки, рекомендації передбачають звичайні принципи здорового харчування та фізичної активності, а за потреби — індивідуально підібраний енергетичний дефіцит.
Є важлива деталь: експерти окремо застерігають від стигматизації ваги у жінок із СПКЯ.
Тобто правильна теза звучить так: СПКЯ може ускладнювати контроль ваги, але не скасовує фізіологію енергетичного балансу.
А якщо вага різко підскочила перед місячними?
Ось тут гормони справді можуть створити дуже переконливу ілюзію набору жиру.
Але ваги в такому випадку можуть показувати не новий жир, а воду.
У дослідженні 2023 року за участю 42 жінок маса тіла під час менструації була в середньому на 0,45 кг вищою, ніж у перший тиждень циклу. Автори пов’язали цю різницю переважно зі збільшенням кількості позаклітинної рідини — приблизно на 0,47 кг.
Тому плюс 500–800 грамів на вагах за короткий період не означає автоматично, що людина набрала стільки жиру.
Якщо спростити: вода може змінити цифру на вагах без того, щоб організм накопичив еквівалентну кількість жирової тканини.
Саме тому порівнювати вагу в різні фази менструального циклу без урахування цього фактора — не найкращий спосіб оцінювати прогрес.
Менопауза теж не працює за формулою «гормони = зайві кілограми»
Під час менопаузального переходу тіло справді змінюється.
Дослідження показують, що гормональні зміни пов’язані зі збільшенням загальної кількості жиру та, особливо, його накопиченням у ділянці живота. Але сам факт збільшення маси тіла не можна автоматично приписати лише менопаузі.
Тобто твердження «після менопаузи гормони неминуче зроблять мене товстою» так само спрощує реальність.
Гормональні зміни можуть впливати на склад і розподіл тіла. Це не означає, що кожен додатковий кілограм після 40 років створений гормонами.
А гормональна контрацепція?
Тут причинно-наслідковий зв’язок теж не такий очевидний.
В одному дослідженні жінки з левоноргестрел-вивільняючою внутрішньоматковою системою за рік набрали в середньому 2,9 кг. Але учасниці з мідною ВМС також набрали в середньому 1,4 кг, а статистично значущої різниці між групами за зміною маси тіла не виявили.
Це важливий нюанс.
Якщо дві події відбулися одна після одної, це ще не доводить, що перша стала причиною другої.
Тому твердження «я встановила гормональну ВМС і набрала вагу — отже, вона зламала мій метаболізм» саме по собі не є доказом причинного зв’язку.
Найбільша помилка — шукати «той самий гормон»
Ось тут можна легко потрапити в нескінченне коло аналізів.
Зайва вага сама по собі не означає, що в людини є гормональне захворювання. Водночас справжня ендокринна проблема не обов’язково проявляється лише зайвими кілограмами.
Тому лікар оцінює не одну цифру на вагах, а сукупність симптомів та анамнез.
При гіпотиреозі можуть бути втома, мерзлякуватість, сухість шкіри та порушення циклу. При синдромі Кушинга — характерний розподіл жиру, м’язова слабкість, легке утворення синців і широкі фіолетові стрії. При СПКЯ — порушення овуляції або циклу, ознаки надлишку андрогенів та метаболічні прояви.
Саме симптоми та медична оцінка визначають, чи є підстави шукати конкретне гормональне порушення.
💡 Цікаво знати
У короткостроковій перспективі вага може змінюватися навіть тоді, коли кількість жиру практично не змінилася.
У дослідженні менструального циклу різниця близько 0,45 кг між періодами була пов’язана переважно з позаклітинною рідиною, а не зі змінами складу тіла.
Тобто ранкове «+700 грамів» після кількох днів цілком може бути історією про воду, а не про те, що організм за цей час накопичив сотні грамів жиру.
❓ Головне питання: чи можуть гормони справді завадити схудненню?
Так.
Гормональні захворювання можуть впливати на вагу та умови, за яких людина її контролює. Це підтверджують дані щодо гіпотиреозу, синдрому Кушинга та СПКЯ.
Але з цього не випливає, що будь-яке плато або набір ваги має гормональну причину.
Саме тому спроба знайти «гормон, який заважає схуднути» без симптомів і медичних показань може вести зовсім не туди.
Чому це важливо
Міф про «гормони» небезпечний у двох напрямках.
Він може змусити людину ігнорувати реальне захворювання, списуючи симптоми на «звичайний набір ваги». Але може спрацювати і навпаки — людина починає шукати неіснуючий гормональний збій та витрачати гроші на численні аналізи.
Особливо небезпечні самостійні спроби використовувати гормони для схуднення. Американська тиреоїдна асоціація попереджає, що надлишок тиреоїдних гормонів може спричинити безсоння, серцебиття, тривожність, втрату м’язової та кісткової тканини й порушення серцевого ритму.
Висновок NNews
Гормони справді можуть бути причиною набору ваги. Але вони не є універсальним поясненням кожного зайвого кілограма.
Плюс кількасот грамів за кілька днів може виявитися водою. Натомість поступове збільшення ваги протягом місяців потребує ширшого погляду: харчування, активність, сон, стрес, ліки, вік і стан здоров’я також мають значення.
А якщо разом із набором ваги з’явилися виражена втома, постійна мерзлякуватість, порушення менструального циклу, незвичний розподіл жирової тканини, м’язова слабкість або інші нові симптоми — це вже привід обговорити ситуацію з лікарем.
Бо іноді проблема справді в гормонах.
Просто далеко не кожен зайвий кілограм — їхня провина.
Джерела:
У матеріалі використано дані NIDDK, American Thyroid Association, міжнародної доказової настанови щодо СПКЯ та наукових публікацій у PubMed.
«повідомляє NNews із посиланням на National Institute of Diabetes and Digestive and Kidney Diseases (NIDDK), American Thyroid Association та наукові публікації в PubMed».
