Джонатан Цзян, науковий співробітник Лабораторії реактивного руху NASA в Пасадені, та його колеги — опублікували свої висновки у дослідженні під назвою «Вплив економічних обмежень на прогнозовані терміни дослідження далекого космосу з пілотованим екіпажем». Їхня модель заснована на економічному аналізі швидкості збільшення космічних бюджетів з часом та швидкості розвитку технологій з початку космічної ери.
У дослідженні вчені проаналізували бюджет NASA з моменту створення організації, вказали на піки, що відповідають значному збільшенню витрат, інформує UAINFO.org.
Перший пік стався, коли Сполучені Штати та Радянський Союз брали активну участь у космічних перегонах, другий — у 1990-х роках після рішення співпрацювати з приватним сектором для розробки технології, яка прийшла на зміну шатлам. І третій припав на 2018 рік, у якому згадується місячна програма «Артеміда» та відправлення людей на Марс.
Другим фактором, який слід враховувати під час прогнозування, є технічний прогрес. Відповідно до статті, неявно передбачається, що технології, пов’язані з дослідженням космосу, продовжуватимуть розвиватися швидкими темпами, тим самим продовжуючи подальші дослідження та розробки.
Останнім фактором, що використовується, є радіус діяльності людини за межами Землі. Місяць – найближче небесне тіло до Землі, і астронавти вже подолали цю відстань за допомогою перевіреної технології космічного корабля – приземлилися на нього на відстані 0,0026 астрономічних одиниць від Землі.
Наступним кроком стане місячна база – місія NASA «Артеміда» та програма дослідження Місяця у 2020-х роках. Створення бази на Місяці відіграє важливу роль у підготовці до пілотованих польотів на Марс.
Потім люди зможуть досягти Марса приблизно 2037 року, після чого радіус людської діяльності збільшиться до 0,3763 а.о.
Якщо ця місія буде успішною, на Марсі може бути створена база для підтримки подальших програм дослідження інших небесних тіл у Сонячній системі за участю екіпажу.
Відповідно до статті, якщо все піде добре, люди можуть приземлитися на астероїди у 2073 році, Юпітер – у 2103 році та Сатурн – у 2132 році.
За словами команди дослідників: «результати на цей час припускають, що світи нашої Сонячної системи, які протягом всієї історії людства були лише точками світла в нічному небі, скоро опиняться в межах нашої досяжності».
