У далекому минулому над Землею проливались зливи екстремальної потужності

Кліматичне моделювання показало, що у періоди сильних потеплінь Землі випадали дощі неймовірних масштабів і сил.

Поточні зміни клімату загрожують підвищити температуру планети на кілька градусів. Однак у минулому вона проходила і через періоди більш серйозних потеплінь, часом розігріваючись на пару десятків градусів вище за нинішній рівень. За такої температури крижані шапки біля полюсів повністю танули, а живий світ стикався з небезпечними випробуваннями. Однак поведінка атмосфери в умовах подібної до гарячої Землі вивчена погано.

Том Якоб Сили (Jacob Seeley) і Робін Вордсворт (Robin Wordsworth) з Гарвардського університету провели комп’ютерне моделювання і виявили, що в найспекотніші кліматичні епохи посухи змінювалися дощами неймовірної інтенсивності, які охоплювали багато сотень кілометрів, проливаючи десятки сантиметрів. Про це вони пишуть у статті, опублікованій у журналі Nature.

«Якщо розглянути великі простори тропіків сьогодні, то десь обов’язково йде дощ, — пояснив Якоб Сілі. — Але ми показали, що за екстремально теплого клімату мають проходити цілі дні без краплі дощу на величезній площі над океаном. Потім раптово потужна злива розверзалася майже по всьому регіону, виливаючи неймовірні кількості води. Потім на кілька днів наставала тиша, і все повторювалося».

Моделюючи екстремальне потепління, вчені вводили до розрахунків підвищену кількість атмосферного вуглекислого газу (у деяких варіантах — у 64 рази більше за нинішній) або посилення яскравості Сонця (до 10 відсотків), що призводило до нагрівання планети більш ніж до 50 градусів Цельсія. Саме за таких умов виникав короткочасний цикл, що веде до появи екстремальних злив. Завдяки інтенсивному випаровуванню вологи з поверхні планети над нею виникав «інгібуючий шар», який перешкоджав підйому води на висоту утворення дощових хмар. Ті хмари, що формувалися вище, могли проливатись дощем, але ця волога випаровувалась, не встигаючи досягти землі та викликаючи лише охолодження.

В результаті вода накопичувалася в повітрі, а температура знижувалася аж до моменту, коли хмарність могла з’являтися, попри «інгібуючий шар», і вся волога, що скупчилася, випадала зливою. “Це як заряджати величезну батарейку”, – додає Якоб Сілі. За оцінками кліматологів, подібні дощі могли за кілька годин вилити більш як фут (30 сантиметрів) опадів.

Джерело