Коли ви чуєте слово “мумія”, ми впевнені, що ваша думка одразу переходить до висушених і перев’язаних останків єгипетських фараонів, які зберігалися протягом тривалого часу. Однак, незважаючи на свою славу, ці екземпляри не є найстарішими муміями у світі. Цей титул належить чилійському народу чинчорро з пустелі Атакама, який муміфікував своїх померлих 7 000 років тому.
Народ чинчорро, давня культура морських мисливців-збирачів, першими оселився на півночі Чилі та півдні Перу близько 5450 року до нашої ери. Невдовзі після свого прибуття чинчорро започаткували нову практику поховання – ховати померлих у сухих пісках пустелі, що їх оточували.
Ці стародавні кладовища внесені до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО за їхню археологічну цінність, оскільки вони не лише дають уявлення про цю дивну форму муміфікації, але й про те, як функціонували та були соціально і духовно структуровані громади чинчорро. Важливо, що на відміну від єгиптян, які зарезервували муміфікацію для своєї соціальної еліти, чинчорро пропонували її як ритуал для всіх.
Тож як чинчорро муміфікували своїх померлих? Процес відрізнявся від того, як це робили єгиптяни. Спочатку з тіла знімали шкіру і видаляли органи. Після того, як порожнини тіла висихали, шкіру пришивали назад. Тіла також іноді загортали у складні матеріали, такі як очерет, шкури морських левів та шерсть альпаки.
Потім обличчя обмазували глиною, на яку накладали маску з отворами для очей і рота. Нарешті, перед похованням у пустелі мумії надягали перуки з людського волосся, сподіваючись, що посушливі умови збережуть їх назавжди.
Перша мумія чинчорро була задокументована в 1917 році Максом Уле, німецьким археологом, який виявив кілька тіл на пляжі. Очевидно, що ці зразки були старими, але на той час не було можливості точно їх датувати. Згодом, з розвитком методів радіовуглецевого аналізу, стало можливим визначити вік мумій – понад 7 000 років.
З часу першої знахідки понад 100 років тому в пустелі було знайдено сотні інших мумій. Деякі з них були виявлені під час будівельних робіт або розкопані допитливими тваринами.
Громади, що живуть в Аріці, на півночі Чилі, знають про ці особливі тіла вже давно. Це пов’язано з тим, що тіла знаходяться близько до поверхні, тому їх легко виявити. Таким чином, ці люди навчилися жити з мертвими, які розкидані по їхніх рідних містах. Вони сприймають їх як частину своєї спадщини і відчувають відповідальність за піклування про них.
На жаль, через зміну клімату багато могил чинчорро розкопуються через аномальні погодні явища, що піддає тіла впливу стихії. Це матиме серйозні наслідки для їхнього збереження в майбутньому, оскільки археологи намагаються фінансувати зусилля, спрямовані на їхнє відновлення та збереження.
“Музеї трохи перевантажені усім цим матеріалом”, – розповів Guardian Бернардо Арріаза, провідний експерт з вивчення чинчорро в Університеті Тарапака в Аріці.
Навіть ті, що зберігаються в музеях, зараз перебувають під загрозою через зміну кліматичних умов. Підвищення вологості навколишнього середовища призвело до того, що деякі мумії вкрилися пліснявою, а інші стали жертвами сухої гнилі або голодних комах. Всі ці проблеми ускладнюються різноманітністю матеріалів, якими вкриті мумії, кожен з яких потребує власних умов зберігання.
У 2022 році поблизу Аріки будується новий музей з кліматичним контролем, де будуть зберігатися мумії чинчорро. Сподіваємося, що цей складний об’єкт вартістю близько 19 мільйонів доларів допоможе захистити ці цінні артефакти з далекого минулого.
