Вищі примати, такі як бонобо і шимпанзе, мають розвинену довготривалу пам’ять на стосунки. Свідчення цього надала міжнародна команда вчених. Їхнє дослідження показало, що найближчі серед мавп генетичні родичі людей можуть впізнавати знайомих родичів, навіть якщо не бачили їх багато років.
У рамках роботи, результати якої опубліковано в журналі Proceedings of the National Academy of Sciences, вчені провели експерименти з упізнавання серед шимпанзе і бонобо (карликових шимпанзе) в зоопарках Шотландії та Бельгії, а також у японському заповіднику мавп. Загалом у дослідженні брали участь 26 тварин, чий вік варіювався від двох до 46 років. Однією з умов при відборі для дослідження було те, що примати раніше розлучилися з кимось із членів сім’ї або “товаришів” по групі через зміну зоопарків або смерть тварини. Термін розлуки становив від трохи менше року до 26 років.
У спеціально обладнаних приміщеннях випробовуваним на РК-моніторі демонстрували паралельні фотографії. На одному зі знімків тваринам показували знятих крупним планом мавп, з якими вони раніше жили разом, а на другому – незнайомих родичів.
Шимпанзе і бонобо заходили в приміщення добровільно. Щоб затримати їх перед екраном і привернути увагу до зображень, вчені використовували розбавлений фруктовий сік. Поки піддослідні пили через трубочку, дослідники знімали їх на камеру з інфрачервоним датчиком, реєструючи напрямок і тривалість погляду на фотографії.
Експериментальна установка в Единбурзькому зоопарку (Шотландія) і приклад паралельних фото, які показували мавпам / © Laura S. Lewis et al.
З’ясувалося, що зображення знайомих родичів привертали більше уваги бонобо і шимпанзе. У середньому вони розглядали їхні знімки приблизно на чверть секунди довше, ніж фото незнайомих мавп.
Під час експерименту тварини не виявляли ознак стресу. Дивлячись на родичів або колишніх “товаришів” на екрані, вони немов завмирали, часом повністю припиняючи пити сік, що дослідники інтерпретували як реакцію впізнавання. Крім того, випробовувані довше роздивлялися знайомих родичів, з якими їх пов’язували більш позитивні стосунки.
Одна з піддослідних – 46-річна самка бонобо на прізвисько Луїза – не бачила свою сестру Лоретту і племінника Еріна понад 26 років. Проте під час восьми етапів тестування її увага стійко зміщувалася до фотографій мавп-родичів.
Це далеко не перше дослідження на тему довготривалої пам’яті тварин. З минулих робіт відомо, що ворони теж мають пам’ять на стосунки і здатні пам’ятати людей, які їх обдурили. Також учені знають, що характерні свистки дельфінів, за якими ці морські ссавці впізнають один одного, можуть зберігатися у них у пам’яті понад 20 років.
Експеримент із мавпами засвідчив, що шимпанзе і бонобо не поступаються дельфінам, а можливо, і перевершують їх у плані довготривалої пам’яті на стосунки, зазначила одна з авторів дослідження Лора Симона Льюїс (Laura Simone Lewis).
На думку вчених, їхні дані підтверджують теорію про те, що здатність до довготривалої пам’яті люди, шимпанзе і бонобо успадкували від спільного предка, який жив на Землі шість-дев’ять мільйонів років тому.
Утім, не обійшлося без критики. У коментарі для The Washington Post професор Пенсільванського університету Майкл Платт (Michael Platt), який не брав участі в експерименті, але сам раніше проводив дослідження з відстеженням погляду, засумнівався, що бонобо та шимпанзе справді впізнали родичів. За його словами, тварини на фотографіях могли просто здатися мавпам знайомими, що не дорівнює впізнаванню. Однак, оскільки упевнитися в цьому неможливо, припущення Платта теж навряд чи можна вважати достатньо надійним для однозначних висновків.
