Уявіть: ви дивитеся улюблений документальний фільм про природу. Хижак кидається на жертву, а та раптом ніби помирає — завмирає, перестає рухатись. Ця реакція відома як «тонічна іммобілізація» (tonic immobility) і допомагає деяким тваринам уникати загибелі. Відомо, що «вдавати мертвого» вміють опосуми, кролики, ящірки, змії та навіть комахи.
Але що стається, коли так поводиться акула?
Нещодавно дослідники вивчили цю загадкову поведінку у акул, скатів та їхніх родичів. У цих морських хижаків тонічна іммобілізація настає, коли їх перевертають догори черевом: тіло розслабляється, рухи припиняються, ніби тварина впадає у транс. Цей ефект навіть використовують дайвери для безпечного поводження з деякими видами акул.
Чому це взагалі відбувається?
Попри популярну думку, що «завмирання» — це захисна реакція від хижаків, для акул це не зовсім підтверджено. У новому дослідженні вчені випробували 13 видів акул, скатів та химер (їхніх близьких родичів). Сім видів демонстрували тонічну іммобілізацію, а шість — ні.
Вчені проаналізували ці дані з погляду еволюції й виявили, що ця поведінка зустрічається у різних груп, але часто незалежно зникала в окремих лініях за мільйони років.
Три головні гіпотези
Є три популярні версії, чому акули завмирають:
- Захист від хижаків — удавати мертвого, щоб не бути з’їденим.
- Роль у розмноженні — самці деяких видів перевертають самок під час спарювання, можливо, це зменшує їхній опір.
- Реакція на сенсорне перевантаження — своєрідне «відключення» під час сильних подразників.
Проте нове дослідження не підтвердило жодну з цих версій.
Еволюційна спадщина, а не хитра стратегія
Немає доказів, що завмирання справді рятує акул від хижаків. Навпаки, косатки навчилися використовувати цей стан проти акул: перевертають їх, щоб знерухомити й беззахисно вирізати печінку — цінне джерело поживних речовин.
Гіпотеза про спарювання також не витримала перевірки: поведінка не залежить від статі. А ідея про сенсорне перевантаження наразі не перевірена експериментально.
Дослідники дійшли висновку, що тонічна іммобілізація — це еволюційний багаж. Колись ця риса могла бути корисною, але з часом у багатьох видів зникла. Наприклад, для дрібних рифових акул чи скатів, які ховаються серед коралів, завмирання може бути навіть шкідливим — вони можуть застрягти у вузьких щілинах.
Що це означає?
Це нагадування, що не всі риси у природі — це результат пристосування. Деякі — просто історичні «залишки», які зберігаються, поки не створюють великої шкоди.
Це дослідження допомагає переосмислити уявлення про поведінку акул і показує, як багато ще можна дізнатися про приховані еволюційні історії морських хижаків.
Тож наступного разу, коли почуєте про акулу, що «вдає мертву», пам’ятайте: це може бути просто рефлекс, який залишився з дуже давніх часів.