Наш вид визначається довгим списком культурних та генетичних характеристик, які відрізняють нас від наших давніх предків.
Нові дослідження вказують на те, що принаймні деякі ключові відмінності виникли раніше, ніж вважалося раніше, натякаючи, що сучасні та архаїчні люди, включаючи наших близьких, вже вимерлих родичів, мають більше спільного, ніж ми могли подумати.
“Наші результати вказують на сценарій, у якому сучасні та архаїчні люди повинні розглядатися як популяції одного спільного виду, які незалежно накопичували мутації та культурні інновації,” пише група дослідників на чолі з біологом Лукою Пагані з Університету Падуї в Італії.
У дослідженні ключових реорганізацій наших хромосом і певних варіацій у генах команда вивчила геномні бази даних, створені на основі викопних останків неандертальців, денисівців і зразків сучасних людей.
Однією зі змін, які вони проаналізували, є транслокація PAR2 (псевдоаутосомний регіон 2) у людини, тобто обмін кінцями Х- і Y-хромосом. Це відбулося відносно недавно в еволюції приматів і сприяло підвищенню репродуктивних показників та генетичної стабільності у чоловіків, що є вирішальним для виживання виду.
Також було досліджено вплив злиття хромосом, які виділяють людину від мавп і шимпанзе, та ключові генетичні зміни, які, можливо, виникли ще до розходження людей і неандертальців.
Дослідження ще не пройшло рецензування, але вже доступне на сервері препринтів bioRxiv.
