Перша за півстоліття спроба США повернутися на Місяць зазнала невдачі
Апарат Peregrine надіслав перше фото після виходу в космос. Судячи з нього, більш ранні побоювання підтвердилися: ні про яку м’яку посадку на Місяць не йдеться. До того США висаджувалися на природний супутник Землі 1972 року. Неуспіх Peregrine означає, що до другої половини 2020-х повторити м’яку посадку на Місяць у Штатів не вийде.
Американська ракета Vulcan, яка здійснила перший політ 8 січня, вивела в космос апарат Peregrine, виготовлений приватною космічною компанією Astrobotic. На ньому перебували п’ять наукових приладів для вивчення незвичайного району Місяця – району куполів Груйтуйзена, покритих кремнеземною магмою. У NASA його вважають вельми важливим регіоном, тому що на Землі кремнеземна магма утворюється тільки в районах контактів країв тектонічних плит із великою кількістю води. На Селені ж, згідно з мегаімпульсною теорією її утворення, яка поки що домінує серед співробітників NASA, ніякої води в глибині бути не може: зіткнення з іншою планетою автоматично мало нагріти місячний матеріал до повної безводності. Тому з наукового погляду на апарат покладали певні надії.
Однак незабаром після зльоту від Astrobotic надійшла інформація про те, що апарат не зміг орієнтувати себе двигунами на Сонце. Без такої орієнтації фотоелементи не виробляють достатньо електроенергії для зарядки акумулятора і нормальної роботи апарата. Потім орієнтацію спробували відновити, але з’ясувалося, що паливо в апарата майже скінчилося – можливо, через витік у баку. Згодом компанія представила перше фото з Peregrine. Судячи з того, який вигляд мають зірки на знімку, апарат, як і раніше, обертається.
У зв’язку з цим в Astrobotic зазначили, що про посадку на Місяці більше не йдеться. Тепер завданням стало виведення Peregrine настільки близько до місячної орбіти, наскільки можливо. Це дасть змогу зрозуміти, чи правильними були деякі інші технічні та програмні рішення щодо апарату.
Із самого початку було зрозуміло, що є істотний ризик провалу місії. Peregrine був першим американським автоматичним апаратом для висадки на Місяці з 1968 року і першою спробою м’якої посадки на супутнику з 1972-го. Тобто, Штати мали настільки велику перерву в успішних м’яких посадках на Місяць, що, по суті, були такими самими новачками, як індійці, які намагалися зробити це в останні кілька років. Однак в індійців уже був досвід невдалої спроби (2019-го), вони зробили висновки з нього і змогли примісячитися 2023 року.
Апарат Astrobotic у разі успішного розгортання на Місяці повинен був виглядати ось так / © Astrobotic
У США ж такого досвіду не було, тому ще на початку цього року представники Astrobotic оцінювали шанси на успішну висадку в 50 на 50. Іншими словами, в самій невдачі місії немає нічого несподіваного. Погано лише те, що вона пішла не за планом практично відразу після виведення в космос. Отже, на ній не вдасться нормально відпрацювати вихід на селеноцентричну орбіту і тим більше саму посадку – найскладніші моменти такої місії.
Найімовірніша дата наступної спроби м’якої посадки на Місяць для американського апарату – друга половина 2020-х років. Взагалі, зазначимо, що такі операції без значного досвіду вкрай складні, і збій не свідчить про якісь проблеми американської космонавтики загалом. Перші кілька спроб СРСР м’яко посадити свої апарати на Селені теж закінчувалися аваріями, та й три американські аналогічні місії в 1960-х зазнавали невдач (хоча й не на такій ранній стадії). На сьогодні завжди без збоїв і з першого разу м’яке примісячення вийшло тільки у Китаю в 2010-х. Тим часом загальна кількість країн, які намагалися це зробити, вже перевищила півдюжини.
