Отримання найпрестижнішої наукової нагороди негативно позначається на роботі вчених. Новий аналіз показав, що публікаційна активність, цитованість і новизна ідей після вручення Нобелівки знижуються швидше, ніж у лауреатів інших премій.
Більш ніж за сотню років своєї історії Нобелівська премія стала найавторитетнішою нагородою у світі науки. Серед її лауреатів – найблискучіші імена нашого часу, які отримують не стільки грошовий приз, скільки шану, повагу і славу. Однак з погляду дослідницької продуктивності премія негативно впливає на кар’єри її одержувачів. Такого висновку дійшли американські вчені, стаття яких опублікована Національним бюро економічних досліджень (NBER).
Девід Стаддерд (David Studdert) і його колеги проаналізували дані щодо лауреатів Нобелівської премії в галузі медицини та фізіології з 1950 по 2010 рік. Вони зібрали статистику, яка оцінює наукову продуктивність за кількістю опублікованих статей, їхньою цитованістю, а також “новизною” дослідженої теми.
Останній параметр визначали за допомогою алгоритму, який виділяв у кожній публікації ключові ідеї, а потім шукав дату появи цього поняття в UMLS. Цю уніфіковану “мову” для обробки біомедичної інформації розвиває Національна медична бібліотека США. Відповідно, що менший розрив між публікацією та занесенням терміна в UMLS, то вищою вважали новизну роботи.
Крім того, автори врахували й той факт, що Нобелівська премія зазвичай увінчує довгу кар’єру і вручається вченим уже в доволі поважному віці. Тому вони зібрали аналогічну статистику для лауреатів іншої нагороди в галузі медицини, Премії Ласкера – теж вельми престижної, хоча й не настільки, як Нобелівська.
Робота показала, що до отримання нагороди майбутні нобеліати зазвичай публікуються частіше за своїх колег, які згодом були ушановані Премії Ласкера. На дистанції в десять років вони випускають у середньому на одну статтю на рік більше. Кращі їхні показники і за цитованістю, і за новизною досліджень.
Однак вручення призу запускає тренд на зниження, і поступово результативність нобеліатів опиняється на рівні володарів Ласкеровської премії, інколи падаючи й нижче за нього. У другій групі продуктивність теж знижується, але не так помітно. У результаті через десять років після отримання нагороди “ласкеровці” публікують уже на одну статтю більше, ніж лауреати Нобелівської премії. Аналогічним чином змінюються показники цитованості та новизни.
Автори роботи не пов’язують падіння ефективності нобеліатів з отриманням нагороди самої по собі. На їхню думку, це скоріше відображає глибокі зміни в житті, які несе з собою вручення найпрестижнішої премії. Життя лауреатів різко змінюються, вони стають всесвітньо знаменитими, отримують безліч запитів інтерв’ю, виступів, комерційних пропозицій. Вчений стає не просто дослідником, а публічним інтелектуалом, і змушений витрачати час і сили на безліч речей, крім самої науки
