Земля здається стабільною — день змінює ніч, Місяць мандрує тінями, а Сонце неухильно висить у небі. Але насправді вся Сонячна система перебуває у постійному русі, і навіть незначне порушення цього балансу може мати серйозні наслідки. Одним з потенційних чинників таких змін є зоряні прольоти — моменти, коли інші зірки наближаються до нашої системи досить близько, щоб її гравітаційно порушити.
Приклад зоряного прольоту — зірка Шольца
Найвідоміший приклад — зоря Шольца, яка близько 70 тисяч років тому пройшла через хмару Оорта, що оточує Сонячну систему. Вона могла порушити орбіти численних комет, проте ми побачимо їх у внутрішній Сонячній системі лише через мільйони років.
Вчені давно припускають, що такі прольоти зірок можуть змінювати орбіту Землі, а отже — впливати на клімат, викликаючи навіть такі події, як Палеоцен-еоценове термічне максимум (ПЕТМ), яке сталося 56 мільйонів років тому.
Під час ПЕТМ температура на Землі підвищилась на 5–8°C, відбулося масивне вивільнення вуглецю в атмосферу та океани, і значна частина морської фауни вимерла. Однак, причина цих змін досі залишається загадкою. Серед можливих — виверження вулканів, метеоритний удар, вивільнення метану чи гравітаційні збурення від прольоту зірки.
Нове дослідження: зірки не винні
Нещодавнє дослідження, результати якого буде опубліковано в The Astrophysical Journal, має назву “No influence of passing stars on paleoclimate reconstructions over the past 56 million years”. Його автори — Річард Зібе (Гавайський університет) та Девід Ернандес (Єльський університет) — дійшли до висновку, що зоряні прольоти не мали впливу на клімат Землі за останні 56 мільйонів років.
У своїй роботі вони використали просунуту модель Сонячної системи, яка включає не лише всі великі планети, а й Місяць та нюанси гравітаційного поля Сонця (момент J2). Моделювання включало 400 симуляцій та 1800 варіантів зоряних прольотів.
І попри припущення попередніх досліджень, автори не знайшли доказів того, що такі прольоти змінювали клімат. Навіть дуже близькі прольоти зірок не вплинули на палеокліматичні моделі.
Чому результати відрізняються?
Попередні дослідження, наприклад робота Нейтана Кейба та Шона Реймонда, показували, що прольоти зірок можуть впливати на гігантські планети, а ті у свою чергу — на орбіти внутрішніх планет. Але, як зазначають Зібе і Ернандес, спрощені моделі, які не враховують Місяць чи інші деталі, можуть призводити до хибних висновків.
“Наші результати вказують на те, що повна фізична модель є критично необхідною для точного вивчення впливу зоряних прольотів на еволюцію орбіти Землі”, — наголошують автори.
Що чекає нас у майбутньому?
У майбутньому зоряні прольоти продовжуватимуться. Наприклад, помаранчевий карлик Gliese 710 наблизиться до Сонячної системи приблизно через 1,29 мільйона років. Він майже напевно пройде через хмару Оорта і може спричинити “дощ” комет, але чи вплине це на клімат Землі — поки що сказати складно.
Висновок
Попри захопливу ідею про те, що зорі можуть змінити наш клімат, сучасні моделі свідчать: за останні 56 мільйонів років цього не сталося. Таємниці ПЕТМ та інших кліматичних змін все ще потребують розгадки, але зоряні прольоти, ймовірно, не були їхньою причиною.