Кажуть, що все повертається, але навряд чи ця приказка колись мала стосуватися метеоритів.
І все ж ми тут. Вчені прагнуть підтвердити, що чорний камінь, виявлений у Марокко в 2018 році, відірвався від тяжіння Землі до космосу, щоб потім повернутися до нього, як блудна дитина.
Якщо це правда, то цей камінь – офіційна назва “Північно-Західна Африка (NWA) 13188” – стане першим метеоритом (про який ми знаємо), що здійснив цю надзвичайну подорож в обидва боки.
Те, що цей 646-грамовий “космічний бумеранг” міг здійснити небесну екскурсію, – не єдина дивна річ.
Пухирчастий вигляд NWA 13188, текстура кристалів і точний хімічний склад натякають на те, що саме такі породи утворюються з розплавлених мінералів, які виробляються вулканами поблизу океанічних плит, що занурюються, прямо тут, на Землі.
Додайте до цього суміш ізотопів кисню та мікроелементів, і стає дуже сумнівно, що цей камінь є метеоритом. Принаймні, це не типовий різновид космічних каменів.
Проте, за словами Жерома Гаттачека, геофізика з Французького національного центру наукових досліджень, який представив результати своєї команди на конференції з геохімії ім. Гольдшмідта у Франції, цей камінь пройшов цікаву подорож, в ході якої він провів значну кількість часу на орбіті.
Концентрації гелію-3, берилію-10 і неону-21 можна пояснити лише впливом космічного проміння – випромінювання, яке зустрічається в космічному просторі, але значною мірою блокується магнітним полем Землі.
Хоча концентрація цих ізотопів була нижчою, ніж в інших метеоритах, вона була значно вищою, ніж в інших земних породах.
Це свідчить про те, що NWA 13188 піддавався впливу галактичного космічного випромінювання протягом короткого, але значного періоду – кількох десятків тисяч років.
NWA 13188 також мала склоподібну “термоядерну кірку”, що свідчить про те, що вона могла розплавитися під час вогняного входження в атмосферу Землі.
Все це “виключає, що NWA 13188 є штучним “фальшивим” метеоритом”, – пишуть Гаттакчека і його колеги.
“Тому ми вважаємо, що NWA 13188 – це метеорит, який був запущений із Землі, а потім знову впав на її поверхню”, – підсумовують вони.
Як цей земний камінь потрапив у космос – загадка, але цілком можливо, що він був викинутий під час виверження вулкану або закинутий у космос, коли інший метеорит врізався в Землю, кажуть дослідники.
Щоб потрапити на орбіту, камінь, випущений з жерла вируючого вулкану, мав би рухатися зі швидкістю десятки тисяч кілометрів на годину – це набагато швидше, ніж літає більшість каміння.
Найвищі вулканічні шлейфи зазвичай сягають лише 31-45 кілометрів над Землею (101 700-147 600 футів), тому малоймовірно, що вулкани можуть запускати каміння в космос.
Деякі зіткнення між Землею та великими астероїдами були б достатньо сильними, щоб викинути каміння в Сонячну систему.
Земний камінь віком 4 мільярди років – найдавніший з відомих науці – був знайдений на Місяці під час місії “Аполлон-14” у 1971 році. Цей камінь, ймовірно, був викинутий із Землі на Місяць, який на той час був набагато ближче, після зіткнення з астероїдом.
Вік NWA 13188 невідомий, але команда Гаттакчека працює над його датуванням, вимірюючи концентрацію ізотопу аргону.
Неопубліковані дослідження переконали не всіх. “Коли ви висуваєте надзвичайні гіпотези, вам потрібні надзвичайні докази, щоб підкріпити їх. Я все ще не переконаний”, – сказав планетолог Філіп Клейс в інтерв’ю Алексу Вілкінсу з New Scientist.
Метеорити з Марса також були знайдені в пустелі Сахара; 4,4-мільярдний камінь під назвою “Чорна красуня” був виявлений місцевими мисливцями за метеоритами і проданий до приватної колекції в 2011 році. Зараз його ринкова вартість перевищує 10 000 доларів США за грам.
Пустеля Сахара – ідеальне місце для пошуку метеоритів, оскільки чорні камені виринають на тлі піску, а рослинність не затуляє їхній вигляд.
Десь у Сахарі може ховатися до 780 000 метеоритів, що робить її найкращим місцем для полювання на метеорити за межами Антарктиди.
