Лусочки, що призвели до виникнення волосся та пір’я, еволюціонували до рептилій, свідчать 300-мільйонні скам’янілості

Рогові луски – це тип шкірного покриву, який найбільше асоціюється з рептиліями, але вважається, що вони зробили можливим появу хутра та пір’я, відігравши таким чином важливу роль у нашій еволюції. Нова скам’янілість доводить, що вони з’явилися ще в Пермську еру, до першого великого розколу в родоводі наземних хребетних.

Мало що є настільки ж фундаментальним для організму, як спосіб підтримувати зв’язок між тим, що знаходиться всередині, і зовнішнім світом. Риби здавна вирішували цю проблему за допомогою шару луски над шкірою, міцність якої пристосована до їхнього способу життя. Серед наземних хребетних існує більше розмаїття, але багата на скам’янілості плита свідчить про те, що всі вони можуть мати спільне походження.

Шматок пермської породи з Беганова, Польща, за словами команди на чолі з доктором Себастьяном Фойгтом з Музею природи, “примітний у трьох відношеннях”. Плита містить сотні слідів ніг і відбитків животів, деякі з яких настільки чіткі, що можна побачити відбиток лускатої шкіри. Більше того, вона надає підказки, що дозволяють Фойгту та співавторам ідентифікувати виробника відбитків як діадектида, який вважається предком амніот – категорії, що включає рептилій, ссавців та птахів.

Це, в свою чергу, дозволяє припустити, що рогові лусочки – ті, що утворилися з кератину – були з нами від самого початку існування амніот.

З того часу кератин виявився найкориснішим і найпристосованішим білком, який міститься в наших нігтях і волоссі, а також у пір’ї, дзьобах, кігтях, рогах і копитах інших тварин. Без нього світ виглядав би зовсім інакше.

Хоча більшість земноводних знайшли інший шлях до збереження структурної цілісності, деякі з них також мають ороговілі луски. Це призвело до питання, чи з’явилися вони окремо в процесі конвергентної еволюції, чи лусочки з кератину з’явилися ще до того, як амфібії та амніоти розділилися.

Хоча автори допускають можливість того, що лусочки, які залишили ці відбитки, мали інший склад, вони стверджують, що це малоймовірно. “Товщина рельєфу і гострота відбитків свідчать про те, що вони зроблені твердими і чітко контурованими лусочками. Оскільки більшість шкірних придатків у тетрапод, особливо ті, що використовуються для механічного захисту, складаються із затверділого кератину, це також є найбільш економним поясненням у даному випадку”.

Враховуючи те, як недавно діадектиди відокремилися від предків земноводних, це свідчить на користь того, що ороговіла луска є спільною спадщиною, хоча для її підтвердження знадобляться ще старіші скам’янілості.

Наступним завданням, на думку авторів, є пошук доказів того, що на той час кератин використовувався не лише в лусочках, а й у кігтях.