Вантажопідйомність звичайних квадрокоптерів обмежена, тому військовим доводиться розбирати іноземні гранати та робити їх легшими.
Українські військові самостійно збирають боєприпаси для безпілотних літальних апаратів, щоби знищувати російські війська в районі Слов’янська. Подробиці військовослужбовець із позивним “Граф” розповів журналістам видання New York Times.
У місті Слов’янськ Донецької області один із підрозділів ЗСУ обладнав невелику майстерню, де готують “подарунки” для окупантів. У їхньому розпорядженні опинилися паяльник, скотч, рукавички, гайкові ключі, шарикопідшипники та шматочки пластику, надруковані на 3D-принтері, а також німецька осколкова граната DM51. Захисники України поставили собі непросте завдання: створити ідеальну бомбу — легку, але досить потужну, щоб знищити російський танк.
“Війна — це економіка, це гроші. Якщо у вас є дрон за $3000 і граната за $200, і ви знищуєте танк вартістю $3 млн, це дуже цікаво”, — зазначив “Граф”.
За його словами, боєприпас має важити близько 500 г — це максимальна маса, яку може нести квадрокоптер DJI Mavic 3, не втрачаючи своїх льотних характеристик. Наявні боєприпаси з такою вагою не здатні пробити броню танка або бронетранспортера, тому команда вирішила зробити для своєї бомби полегшену оболонку, надрукувавши деталі на 3D-принтері. Вони експериментували з конструкцією гранат та вибухових механізмів для досягнення максимальної ефективності.
Поки найкращим боєприпасом в арсеналі українських військових є граната DM51. Разом зі “оперенням” для стабілізації вона важить якраз близько 500 г, але її вибухова сила розрахована на знищення живої сили, а не бронетехніки. Вони також мають саморобний снаряд, здатний пробивати броню, але він важить приблизно на 200 г більше.
“Щодня ми вчимося, проводимо якісь експерименти з гранатами, бомбами, дронами та покращуємо нашу роботу”, — додав “Граф”. — “Ми робимо гранати зі сміття. Але якщо ти можеш знищити танк за допомогою Mavic, то ти найкращий на війні”.
Як зазначає NYT, технологічні досягнення на війні в Україні пов’язані переважно з ефективнішим використанням БПЛА обома сторонами. Українці виграють ці перегони озброєнь, оскільки командири нижчої ланки отримали велику свободу дій у плані застосування дронів, а солдати — можливість самостійно розробляти та випробовувати техніку.
Експерт з озброєння американської дослідницької організації “Центр військово-морського аналізу” (Center for Naval Analyses, CNA) Семюел Бендетт вважає, що галузь безпілотників в Україні упорядкованіша і пов’язаніша безпосередньо з військовими, тоді як Росія обрала промисловий підхід, воліючи масове виробництво боєприпасів. Бюрократія, що збереглася з радянських часів, заважає російським розробникам швидко передавати зброю на передову.
“Граф” зберігає у своїй майстерні гранату “ОФСП” калібру 40 мм, яку масово випускають у росії для скидання з розвідувальних дронів “Орлан-10”. На корпусі вказано дату виготовлення — березень 2022 року.
Один з інженерів, які працюють разом із “Графом”, розповів, що росіяни скидають з повітря лише стандартну модифікацію “ОФСП”, а українці використовують все, що можуть знайти, потрібно лише враховувати вагу боєприпасу та вантажопідйомність дронів. Водночас українським військовим доводиться виявляти кмітливість, щоби застосовувати озброєння нестандартними способами. Перш ніж використовувати снаряди, зокрема іноземні, їх потрібно досконально вивчити.
Деякі гранати, такі як американська M433, мають кумулятивні боєголовки для пробиття броні, але їхня яйцеподібна форма не підходить для скидання з безпілотників. Українським солдатам доводиться закріплювати гранату в лещата, виймати гільзу з порохом для стрільби з гранатомета та відірвати алюмінієву склянку в носовій частині. Потім потрібно за допомогою плоскогубців та інших інструментів знайти та відключити механізм підривника, щоб потім перемістити кумулятивну “начинку” в інший корпус. Процес дуже небезпечний, оскільки граната може вибухнути від будь-якого неправильного руху.
Джерело: sundries.com.ua
