Глобальне потепління прискорює океанічний конвеєр

Зміни клімату продовжують викликати занепокоєння вчених і широкої публіки. Один з ключових аспектів цієї проблеми – стан світового океану, тому австралійські вчені вивчили його донні відкладення і змогли оцінити зміни течій за останні 13 мільйонів років.

Щоб вивчати зміни клімату на глобальному рівні, слід враховувати безліч важливих факторів. Серед них – такий значний “гравець”, як Світовий океан, що має колосальний обсяг і покриває більшу частину нашої планети.

Океан – ще й величезне сховище вуглекислоти, важливого парникового газу. Автори нового дослідження зацікавилися, як циркуляція глибоких шарів океану змінювалася в геологічних масштабах часу. Вони впевнені, що це необхідно враховувати для передбачення динаміки температури океанів, а також розчинення в ній вуглекислого газу.

“На сьогодні океан зміг увібрати в себе чверть створеного діяльністю людини вуглекислого газу і більше 90 відсотків пов’язаного з нею надлишку тепла”, — зазначив один з авторів нової статті доктор Адріана Дуткевич (Adriana Dutkiewicz) з Університету Сіднея (Австралія)

Розчинена в океанічній воді вуглекислота необхідна планктону – живим організмам, які живуть в ній – для будівництва скелетів і раковин. Після смерті планктон занурюється на дно, несучи з собою запасений за життя вуглець. Через це на дні океану постійно утворюються осадові породи – один з великих резервуарів вуглецю в глобальному масштабі.

Надзвичайно важливо, що води Світового океану постійно беруть участь у величезній циркуляції, утворюючи так званий океанічний конвеєр. Він об’єднує океани і через різницю в температурі і солоності води на певній частині свого шляху занурюється вглиб. Деякі вчені вважають, що триваюче глобальне потепління змушує ці глибокі потоки переміщатися швидше, інші переконані у зворотному: океанічний конвеєр сповільнюється. Нова стаття ставила собі за мету розібратися з тим, хто ж з них правий.

«Супутникові дані, які зазвичай використовують для побудови моделей, охоплюють тільки кілька десятків років, що не дозволяє толком розібратися з довгостроковими змінами океану, — говорить доктор Дуткевич. – Тому ми вирішили використовувати збережений на дні океану геологічний літопис, щоб дізнатися про такі зміни докладніше”.

За останні півстоліття геологам вдалося багато чого дізнатися про відкладення на морському дні. Дуткевич і її колега — професор Дітмар Мюллер (Dietmar Muller) — використовували дані, отримані за допомогою більш ніж 200 підводних бурінь. Завдяки їм вчені оцінили стан донних відкладень в різних частинах Світового океану.

20 любопытных фактов о Мировом океане – Zagge.ru

“Перерваний процес утворення донних відкладень відповідає швидкій течії, водночас стабільне осадконакопичення говорить про більш спокійних умовах, — вважає професор Мюллер. – Поєднуючи цю інформацію зі знаннями про форму дна океану, геологи змогли дізнатися, коли і де відбувалися перерви осадконакопичення».

Вчені склали карту, згідно з якою за останні 13 мільйонів років процес відкладення донних опадів переривався все рідше і рідше. Це відповідає зниженню середньої температури на планеті й зростанню крижаних щитів на суші. Виходить, весь цей час глобальний океанічний конвеєр поступово сповільнювався. Однак до цього, в період різкого потепління (коли Земля була на три-чотири градуси тепліше, ніж зараз), глибокі води океану рухалися значно швидше.

Підсумовуючи свої роботи та враховуючи публікації колег, Дуткевич робить висновок: нагрітий океан не тільки швидше перемішується, він також здатний увібрати в себе більше вуглекислоти. Тієї самої кислоти, яка, залишаючись в атмосфері, вносила б внесок в парниковий ефект.

Джерело