У березні 1827 року Людвіг ван Бетховен помер після тривалої хвороби. Він страждав від жовтяниці, набряків і труднощів із диханням, перебуваючи в ліжку з Різдва того ж року. Коли його друзі почали перевіряти його особисті речі після смерті, вони знайшли старий документ — заповіт композитора, в якому він просив своїх братів розповісти світу про його хворобу.
Бетховен страждав від глухоти, що почалася ще в його 20-ті роки, і до 1818 року він став повністю глухим. Для музиканта це була неймовірна трагедія, і він не раз писав про свої душевні страждання, навіть згадуючи про спроби самогубства. Крім того, композитор страждав від болів у животі та хронічної діареї з молодості, а за шість років до його смерті з’явилися перші ознаки захворювання печінки.
У 2007 році дослідження волосся, яке вважалося волоссям Бетховена, вказувало на можливе отруєння свинцем, яке могло прискорити його смерть. Однак останнє дослідження 2023 року спростувало цю теорію і довело, що волосся насправді не належало композитору. Замість цього виявлено, що його смерть, ймовірно, була викликана інфекцією гепатиту B, погіршеною його звичками щодо вживання алкоголю та іншими факторами ризику.
Що стосується інших хвороб, то причину глухоти та болів у животі знайти не вдалося. Однак одне дослідження здивувало дослідників: порівнюючи хромосоми Y в зразках волосся з ДНК сучасних родичів з батьківської лінії Бетховена було виявлено невідповідність, що вказує на позашлюбне батьківство в його родоводі.
Це відкриття відкрило нові загадки в історії композитора, на які він, ймовірно, навіть не міг уявити, коли писав свій заповіт. Дослідники, які займалися генетичними аналізами, не могли передбачити, що з’ясують стільки непередбачуваних фактів про його особисте життя.