Здоровий баланс мікроорганізмів у кишечнику — це основа доброго самопочуття. Коли цей баланс порушується, виникають проблеми: від розладів травлення до серйозних захворювань, таких як хвороба Крона, виразковий коліт, а також метаболічні та навіть неврологічні порушення.
Останніми роками популярності набирає метод фекальної мікробіотної трансплантації (FMT) — перенесення корисних бактерій із калу здорової людини в організм пацієнта. Їх поміщають у спеціальні капсули — жартома їх називають «капсули з лайном» або «пупі-пілс». Ідея полягає в тому, щоб ці мікроби «прижилися» в кишечнику пацієнта і покращили мікрофлору.
Фекальні трансплантати вже застосовуються для лікування синдрому подразненого кишечника, ожиріння, діабету 2 типу, хвороби Паркінсона та інших хвороб. Однак нове міжнародне дослідження, опубліковане в журналі Cell, показує, що такий метод має і потенційні ризики.
Небезпека “невідповідності мікробів”
Дослідники з’ясували, що якщо мікрофлора донора не «пасує» до мікросередовища кишечника пацієнта — це може викликати порушення обміну речовин і роботи імунної системи. Зокрема, мікроби з товстої кишки можуть не підходити для тонкої кишки, де середовище інше.
Науковці перевірили це на мишах: спершу їм давали антибіотики для знищення власної мікрофлори, а потім вводили фекальні трансплантати з різних частин кишечника. Протягом 1-3 місяців досліджували, як змінюються процеси в організмі.
Виявилося, що «чужі» мікроби часто потрапляли не в ті частини кишечника, де мали б бути. Це викликало збої в енергетичному балансі, а також змінило активність генів, пов’язаних із метаболізмом та імунітетом. Поки що конкретні ризики для здоров’я не уточнені, але лікарів закликають до обережності — зокрема у дозуванні, виборі донора та методі введення мікрофлори.
Нові підходи — безпечніші?
Вчені вважають, що «універсальний мікробіологічний підхід», за якого пересаджуються бактерії з усіх частин кишківника, може стати кращою альтернативою стандартній FMT. Також розробляються технології точкового «терраформування» — цілеспрямованої зміни мікрофлори в конкретних зонах кишечника для відновлення функцій.
Хоча дослідження й викликало занепокоєння, воно також стало поштовхом до вдосконалення методів лікування мікробіотою. Важливо, що йдеться не про відмову від фекальних трансплантатів, а про більш науковий і індивідуальний підхід до їх використання.