Близько 13 тисяч років тому кочівники створили табір у регіоні Великих озер і поверталися на цю ділянку кожного літа. Це одне з найдавніших місць, знайдених у цій частині Північної Америки, яке дає нові уявлення про заселення континенту.
Ці люди належали до групи, відомої як Кловіс. Раніше багато науковців вважали, що саме вони були першими мешканцями Америки, хоча ця теорія тепер вважається застарілою. Незважаючи на це, кловіс залишається важливою частиною доісторичної історії Америки.
У новому дослідженні археологи описали колекцію кам’яних знарядь, знайдених на покинутому руслі річки на південному заході штату Мічиган, відомому як місце Белсон.
Серед знахідок були наконечники списів із характерними для кловісівського стилю «каналами», що проходять по центру об’єкта, і називаються флейтами. Цей унікальний стиль технології швидко поширився по Америці близько 13 тисяч років тому і став типовим в археологічних записах.
Аналізуючи знаряддя, команда виявила сліди тваринних білків від мускусного вола, карибу або оленя, зайця та пекарі. Це свідчить про те, що ці знаряддя використовували для обробки м’яса і дає чітке уявлення про дієту людей Кловіс.
«Разом давні дані про білки свідчать про те, що ці люди мали широкомасштабну дієту, споживаючи різноманітних тварин. Наші висновки суперечать популярному уявленню про те, що кловісівські люди були виключно мисливцями на велику дичину, таких як мамонти та мастодонти», — сказав Брендан Неш, провідний автор дослідження і докторант археології в Мічиганському університеті.
Незалежний дослідник Томас Талбот і археологи з Мічиганського університету знайшли понад 20 знарядь Кловіс та сотні уламків, які свідчать про їх виробництво та ремонт, на місці Белсон у графстві Сент-Джозеф.
Цікаво, що деякі знаряддя були виготовлені з паолі-черт, виду каменю, що утворився на північному сході Кентуккі. Це привело дослідників до думки, що деякі знаряддя були зроблені на території сучасного Кентуккі та обміняні на інші товари з людьми в центральній Індіані, які потім принесли їх на місце Белсон у сучасному Мічигані.
Базуючись на далекому походженні каменю, Неш і команда вважають, що люди, які тимчасово оселилися на місці Белсон, ймовірно, пересувалися сюди влітку, живучи в центральній Індіані під час суворої зими. Можливо, вони здійснювали ці сезонні переміщення протягом п’яти років поспіль.
«Це місце розповідає нам про спосіб життя, який зник з часом. Через джерела каменю та стилі знарядь ми відстежуємо групу людей, як вони жили та подорожували пейзажем плейстоцену американського Середнього Заходу», — пояснює Неш.
«Таким чином, люди утворювали “ланки в ланцюзі” з річними маршрутами, які, ймовірно, з’єднували весь континент, від Мічигану до Мексики. Саме тому технології періоду Кловіс були такими схожими по всій Північній Америці», — додав він.
Нове дослідження опубліковане в журналі PLOS ONE.
