Дієтичні примхи з’являються і зникають, але деякі залишаються довше, ніж інші. Одним із прикладів є так звана “палеодієта”, яка, як випливає з назви, намагається наслідувати раціон з високим вмістом білків і низьким вмістом вуглеводів, який, як вважалося, мали доісторичні мисливці-збирачі. Однак нові дослідження показують, що принаймні деякі люди палеоліту харчувалися переважно рослинною їжею і лише зрідка їли м’ясо.
Дослідження припускає, що наші предки кам’яного віку в Північній Африці харчувалися рослинною їжею за тисячі років до появи сільського господарства в регіоні.
Палеоприпущення
Як і багато інших спроб реконструювати аспекти людської еволюції, палеодієта є надмірним спрощенням, заснованим на припущеннях, здогадках і сучасній міфології. Зрозуміло, що існують набагато шкідливіші для здоров’я модні дієти, але ідеї, що лежать в основі палео-дієти – ті, що ґрунтуються на давніх людях, – є більш хитромудрими.
Прихильники палео-дієти часто рекомендують специфічні “предковічні” меню, які поєднують потребу в певній фізичній активності з різним відсотком низьких вуглеводів і високим вмістом білків і жирів. Ці дієти зазвичай базуються на спостереженнях за сучасними людьми, які ведуть напівмисливсько-збиральницький спосіб життя, але чи є вони репрезентативними для того, що насправді їли люди кам’яного віку та палеоліту?
Результати цього останнього дослідження додають до зростаючого масиву доказів, які свідчать про протилежне.
У цій роботі дослідники вивчали рештки тварин і людей, знайдені на археологічній ділянці Тафоральт у Марокко, Північна Африка, які датуються пізнім кам’яним віком. Вони хотіли зрозуміти, скільки м’яса, риби та рослин було в раціоні цих мисливців-збирачів.
Хоча ці люди їли трохи м’яса, їхній раціон здебільшого складався з рослин і, ймовірно, великої кількості крохмалистих горіхів і злаків. Останні два продукти, як стверджують автори, могли зберігатися для більш важких часів.
Ці знахідки не лише ставлять під сумнів припущення щодо палеодієти, але й наше розуміння появи сільського господарства.
Сільське господарство з’являється
На сьогоднішній день більша частина того, що ми знаємо про перехід до аграрних практик, походить з досліджень у Західній Азії. Згідно з цими дослідженнями, наприкінці плейстоценової епохи (близько 14 000-11 000 років тому) натуфійські мисливці-збирачі, які жили в регіоні Леванту, навчилися використовувати дикі рослини настільки, що почали їх культивувати, а потім і одомашнювати.
З цією новою здатністю відбулися зміни в раціоні харчування, які могли бути зумовлені багатьма факторами, зокрема зникненням великих видів дичини і появою в навколишньому середовищі більш їстівних рослин.
Однак ми ще багато чого не знаємо про цей важливий перехідний період в еволюції людини. Як пояснюють дослідники у своєму дослідженні: “В останні роки вчені все більше цікавляться тим, чи були у іберомаврійців, популяції, яка має певні генетичні зв’язки з натуфійцями, зміни, що передували переходу до землеробства в Північній Африці”.
Іберомаврикійці населяли Північну Африку в епоху пізнього плейстоцену. Найдавніше свідчення їхнього існування знайдено на місці знахідки в Тамар-Хаті і датується приблизно 25 000 років тому. На відміну від них, рештки, знайдені в Тафоральті, мають вік від 15 077 до 13 892 років.
Дослідники використовували ізотопні підходи для аналізу пропорцій м’яса, риби та рослин у раціоні цих людей. Хоча ці люди їли м’ясо, як і їхні діти, що відлучалися від грудей, вони переважно харчувалися рослинами, і робили це в часи, що передували появі сільського господарства в цьому регіоні.
Однак, на відміну від ситуації на Близькому Сході, залежність від рослин у Тафоральті не призвела до розвитку рослинництва. Таким чином, автори стверджують, що сільське господарство не обов’язково є наслідком експлуатації дикорослих рослин. Але залежність від цих продуктів харчування, особливо від запасів горіхів і злаків, могла призвести до більш високого рівня осілості.
Однак, як підкреслює команда дослідників, перш ніж можна буде зробити більш широкі висновки, необхідно провести додаткову роботу, заявляючи, що “дуже важливо визнати, що для повного розуміння цих висновків та їхніх наслідків необхідні подальші комплексні дослідження”.
Незважаючи на це, ці дані демонструють, що наші уявлення про стародавніх людей та їхні дієти залишаються відкритим питанням. Можливо, краще зберігати неупередженість, перш ніж ми почнемо прописувати способи життя, засновані на вузьких припущеннях про далеке минуле.