Унікальну генетичну мутацію у двох рідних братів і сестер, яка ніколи раніше не зустрічалася ні в кого іншого, виявили британські дослідники з Університету Ексетера, що відкриває шлях до нових методів лікування діабету 1-го типу.
Мутація знаходиться в гені білка під назвою ліганд запрограмованої смерті 1 (PD-L1), і нове дослідження пояснює, як вона може бути відповідальною за аутоімунну форму діабету, яка розвинулася у дітей в дуже ранньому віці.
“Ми обшукали весь світ, проаналізувавши всі відомі нам великомасштабні бази даних, і не змогли знайти жодної іншої сім’ї”, – говорить молекулярний генетик Метью Джонсон з Університету Ексетера у Великій Британії.
“Тому ці брати і сестри дають нам унікальну і неймовірно важливу можливість дослідити, що відбувається, коли цей ген вимикається у людини”.
Діабет 1-го типу також відомий як аутоімунний діабет через те, що вбудована імунна система організму атакує бета-клітини підшлункової залози, зупиняючи нормальне вироблення інсуліну. Люди з цим захворюванням змушені регулярно вводити інсулін, щоб контролювати рівень цукру в крові.
У братів і сестер, яким на момент дослідження було 10 і 11 років, діабет розвинувся в перші тижні їхнього життя. Більш детальний аналіз імунних клітин братів і сестер підтвердив, що їхня унікальна генетична мутація не давала білку PD-L1 працювати належним чином.
Оскільки PD-L1 та його рецептор PD-1 об’єднуються як своєрідний захисний механізм, який тримає імунну систему під контролем, а лікування раку, яке блокує функції PD-L1, також може призвести до розвитку діабету, схоже, що PD-L1 має вирішальне значення для того, щоб зупинити розвиток діабету 1 типу.
Однак, як несподівано з’ясувалося, імунна система двох молодих братів і сестер працювала майже так само, як і в нормі, навіть без регуляції імунної системи, яку зазвичай забезпечують PD-L1 і PD-1.
“Ми вважаємо, що PD-L2, інший ліганд PD-1, хоча і менш вивчений, ніж PD-L1, може слугувати резервною системою, коли PD-L1 недоступний”, – говорить лікар-науковець Масато Огіші з Рокфеллерівського університету в Нью-Йорку.
Один з ключових висновків, якого дійшли дослідники, полягає в тому, що білок PL-D1 має вирішальне значення для профілактики діабету 1-го типу, але не має вирішального значення для підтримання багатьох інших функцій імунної системи в нормі.
Підказки, надані генетичною мутацією, а також зв’язок між лікуванням раку та діабетом, можуть допомогти відкрити нові способи боротьби з виникненням діабету 1 типу – якщо дослідники зможуть з’ясувати, як PD-L1 запобігає йому, і як PD-L2 діє як резервний варіант.
“Тепер нам потрібно з’ясувати зв’язок між різними типами клітин, що має вирішальне значення для запобігання аутоімунному діабету”, – говорить імунолог Тімоті Трі з Королівського коледжу Лондона у Великобританії.
“Це відкриття розширює наші знання про те, як розвиваються аутоімунні форми діабету, такі як діабет 1-го типу. Це відкриває нову потенційну мішень для лікування, яке може запобігти діабету в майбутньому”.
