“Вампір” 16-го століття, похована з кам’яною цеглою в роті, воскресла завдяки роботі експерта з реконструкції обличчя. Давно померлу жінку, знайдену в братській могилі жертв чуми, могли запідозрити в поширенні хвороби через її кровожерливість, тому її зловісний рот замурували цеглою.
Вперше тіло було виявлено у 2006 році під час розкопок поховання на острові Лаццаретто Нуово у Венеціанській лагуні. Колись острів використовувався як санаторій для хворих на чуму, але став місцем останнього спочинку великої кількості людей, які померли під час спалаху епідемії у 1576 році.
Незважаючи на те, що публікація “Дракули” Брема Стокера передувала більш ніж на 300 років, цей період європейської історії став сплеском вампірської істерії, коли селяни почали шукати надприродних цапів-відбувайлів за смертельні хвороби, що спустошували континент. Вважається, що теорія вампірів була поширена італійськими могильниками, які регулярно стикалися з жахливими трупами, що розкладалися, відкриваючи масові поховання, щоб поповнити їх новими тілами.
Ці гниючі рештки часто виглядали жахливо роздутими, з їхніх ротів і носів сочилася біологічна рідина, що наводило на думку про те, що вони ласували кров’ю своїх товаришів по могилі. У деяких випадках савани, накладені на роти трупів, могли розкластися, що наштовхує на думку, що вампіри якимось чином черпали свою силу, поїдаючи ці шматки тканини.
Проаналізувавши труп жінки у 2010 році, дослідники дійшли висновку, що цегла була навмисно покладена до рота жінки могильниками, які помітили, що вона “з’їла” свою лицьову накидку. Таким чином, вставлення твердого каменю могло мати на меті запобігти магічному поширенню чуми через укуси інших жертв.
Подальший аналіз кісток показав, що жінці було близько 60 років, коли вона померла, і вона харчувалася переважно овочами та зерновими – дієта, що вказує на низький соціальний клас. Хоча ця інформація не наближає нас до розуміння того, чому цю людину вважали вампіром, подальші дослідження вилили холодну воду на всю цю ідею, припустивши, що цегла могла опинитися в роті трупа випадково.
Щоб реконструювати обличчя жінки, 3D-дизайнер і судовий експерт Сісеро Мораес спочатку намалював фронтальний і бічний вигляд черепа, а також зубні дуги, використовуючи виміри і проєкції справжнього черепа. Потім ця модель була доповнена цифровим зображенням шляхом морфінгу комп’ютерної томографії обличчя сучасної людини, щоб вона відповідала контурам стародавнього черепа.
Хоча спочатку обличчя жінки було реконструйоване археологами, які вперше проаналізували її останки в 2009 році, автори цього дослідження повідомили IFLScience, що вони не поділилися своїми даними з Мораес. Таким чином, нове наближення обличчя, схоже, базується на зображеннях скелета, доступних в Інтернеті, і в результаті може бути менш точним, ніж перша спроба, яка отримала широку увагу після того, як була показана в документальному фільмі National Geographic.
Мораес створив копію цеглини з пінопласту і провів серію експериментів, щоб визначити, чи міг цей предмет бути навмисно вкладений в рот жінки після її смерті. Результати показали, що цегла могла бути поміщена в ротову порожнину без пошкодження зубів або м’яких тканин, хоча досі незрозуміло, чи було це зроблено навмисно чи ні.
Дослідження опубліковане в журналі OrtogOnline.
