Якщо ми не зможемо подолати це, людство може бути приречене залишитися на Землі.
Якщо Земля така непримітна у великій схемі речей, то де ж тоді всі інопланетяни? Команда вчених з Лабораторії реактивного руху НАСА вирішила відповісти на це питання, розглядаючи теорію Великого фільтра, місце людства в ній та наше майбутнє як виду.
У статті вони попереджають, що фільтр “має потенціал знищити життя, яким ми його знаємо, особливо зважаючи на те, що швидкість нашого прогресу прямо корелює з тяжкістю нашого падіння”, що вони називають “найбільш тривожним рішенням парадоксу Фермі”.
Можливо, ви чули про парадокс Фермі, але якщо ні, то ось його суть у двох словах: Враховуючи високу ймовірність того, що інопланетне життя існує у Всесвіті, адже Земля не є унікальною, чому ніхто не вийшов на зв’язок? Якщо існує так багато інших цивілізацій, можливо, на набагато більш розвинених стадіях, ніж ми, через те, як довго тягнувся всесвіт (не ображайся, всесвіте, але ближче до справи), чому вони не роблять того, що робимо ми, не розсилають зонди і не відчайдушно шукають інші ознаки життя?
Одне з можливих рішень – Великий фільтр. Гіпотеза полягає в тому, що перш ніж інопланетні цивілізації зможуть покинути свою зоряну систему і почати колонізацію галактики або навіть всесвіту, щось станеться, що завадить їм це зробити, інакше ми побачимо докази цього в нашому Чумацькому Шляху. Чи це крок від багатоклітинного життя до тварин, які вміють користуватися знаряддями праці, чи від того, де ми зараз перебуваємо, до дослідження галактики, ми просто не знаємо.
Що робить це настільки цікавим, так це те, що ми не знаємо, чи пройшли ми “великий фільтр” і чи станеться це в нашому майбутньому. Чи може бути так, що більшість організмів не доживає до одноклітинного життя, а ми вже пройшли цей фільтр? Або в якийсь момент, який ще попереду, ми, як і інші інопланетні цивілізації, знищимо себе до того, як зможемо покинути Землю, можливо, через війну або вичерпавши свої ресурси до того, як зможемо втекти?
У своїй статті команда припускає, що успішне проходження через цей “великий фільтр”, щоб стати міжзоряним видом, залежить від того, чи потрібен нам час, щоб усвідомити, де ми зараз знаходимося, і які апокаліптичні загрози стоять перед нами, включаючи широкомасштабну ядерну війну, природні та штучно створені патогени, штучний інтелект (ШІ), астероїдні удари та зміну клімату. У документі визначено, який рівень ризику становить кожна з цих загроз, а також що потрібно зробити, щоб пройти через великий фільтр (тобто, припускаючи, що він ще попереду, а інші чужорідні види не будуть знищені до того, як вони досягнуть цієї точки).
Команда дещо оптимістично налаштована щодо ядерної загрози, яку вони називають “чи не найочевиднішим з Великих фільтрів”, вказуючи на більш тривалі тенденції до відмови від війни (хоча, за їхніми словами, ми все ще перебуваємо в пастці “замкненого кола”) і до (хоча й недосконалої) демократії та миру. Астероїди також розглядаються як фільтр, який ми можемо подолати за допомогою технологій, як, наприклад, нещодавня місія DART, під час якої НАСА перенаправила астероїд, врізавшись у нього.
Що стосується штучного інтелекту, то команда каже, що необхідно вжити заходів вже зараз, якщо ми хочемо уникнути того, щоб він став нашим великим фільтром, або, як його ще називають, нашою загибеллю. “З обережністю можна сказати, що якщо і коли ШІ стане реальністю, може бути занадто пізно покладатися на емпіричні докази, зібрані з його фактичного ставлення і поведінки по відношенню до видів, які привели до його існування”, – пишуть вони.
“Тоді розсудливість настійно рекомендує нам якнайшвидше виконати моделювання, оцінити обов’язково попередні висновки і проактивно планувати мирний підхід до можливості поділу Землі з новим технологічним суб’єктом”.
Зрештою, команда вважає, що для того, щоб подолати ці значні перешкоди на шляху до подолання будь-яких фільтрів, людство повинно взяти на себе зобов’язання мислити більш довгостроково. Частково це означає, що ми повинні прагнути стати цивілізацією 1-го типу, яка зможе використовувати всю енергію, доступну на нашій планеті, від нашої зірки-господаря.
“Націленість на те, щоб стати цивілізацією Кардашева першого типу, можливо, досяжною за трохи більше, ніж час, необхідний для переходу від перших практичних парових двигунів до сьогодення, стала б для людства “гігантським стрибком” у правильному напрямку”, – підсумовують вони.
“Досягнення статусу Типу I практично гарантувало б успішне подолання будь-якого Великого фільтра, відкриваючи перед людством майже необмежене майбутнє”.
Закінчуючи на позитивній ноті, команда вважає, що вихід за межі цивілізації типу 1 також можливий.
“Готуючись до нашої подорожі, ми можемо розраховувати на те, що внутрішня Сонячна система залишиться придатною для життя ще кілька мільярдів років, поки Сонце не почне розширюватися до статусу червоного гіганта”, – пишуть вони. “Цього часу достатньо для того, щоб людство нарешті зробило інші зірки своїм домом”.
