Близько 1,4 мільйона років тому на території сучасної Іспанії гомініни ділили їжу з гігантськими гієнами. Вони шукали її в одному й тому самому місці, але в різний час доби.
У Південній Іспанії розташована археологічна пам’ятка раннього плейстоцену Фуенте-Нуева-3 (FN3), що зберігає найдавніші свідчення присутності гомінінів у Західній Європі. Крім великої кількості знарядь олдувайської культури, там знаходять рештки великих тварин зі слідами оброблення і вилучення кісткового мозку, а також кістки великих ссавців з відмітинами зубів, залишеними доісторичними гієнами. У цьому місці вчені виявили понад 200 копролітів – викопних скам’янілих екскрементів.
Група палеонтологів з Університету Малаги (Іспанія) під керівництвом Пауля Пальмквіста вивчила ці стародавні фекалії, щоб з’ясувати, яким тваринам вони належали, а також спробувала оцінити участь доісторичних гієн у обробленні великих тварин. Результати роботи опубліковані в журналі Archaeological and Anthropological Sciences.
За допомогою методів електронної мікроскопії та дифракції рентгенівських променів дослідники проаналізували 216 копролітів. Морфологія, колір, розмір і хімічний склад вказали, що екскременти належали Pachycrocuta brevirostris – гігантським гієнам-падальщикам. Ці тварини важили приблизно по 110 кілограмів і мали розміри сучасної левиці.
Копроліти гієн відрізняються від скам’янілого посліду інших м’ясоїдних тварин високим вмістом оксиду кальцію (CaO) та оксиду фосфору (P2O5), що утворюються в організмі внаслідок споживання та перетравлення кісток.
Фрагменти перетравлених кісток, що збереглися в копролітах зі стоянки Фуенте-Нуева-3 / © Paul Palmqvist
Потім учені порівняли зразки з копролітами, знайденими на інших стоянках плейстоцену, і з фекаліями сучасних плямистих гієн (Crocuta crocuta). Плямисті гієни живуть сімейними групами – кланами – і випорожнюються в певних місцях (відхожі місця), можливо, щоб позначити свою територію.
“Склад цих фекалій виявився ідентичним. Крім того, в доісторичних зразках присутні невеликі фрагменти перетравлених кісток, як і в гієн, які сьогодні живуть у дикій природі та в неволі”, – пояснив Пальмквіст.
На думку іспанських палеонтологів, наявність такої великої кількості копролітів, знайдених на стоянці Фуенте-Нуева-3, свідчить про те, що гігантські гієни використовували це місце як відхоже.
Раніше під час розкопок у Фуенте-Нуева-3 вчені виявили численні кам’яні знаряддя і кістки ссавців: мамонтів, коней, бізонів, ласок і тхорів, стародавніх буйволів. На багатьох кістках були присутні сліди надрізів і вилучення кісткового мозку, які свідчать про те, що стародавні люди обробили цих тварин.
Пальмквіст і його колеги вважають, що і гієни, і гомініни харчувалися залишками здобичі шаблезубих кішок. Цілком імовірно, що гомініни відвідували це місце вдень, а гієни годувалися і залишали там свій послід вночі.
Однак дослідники розглядають й іншу причину, через яку у Фуенте-Нуева-3 виявили так багато кісток великих ссавців: попередній аналіз ґрунту показав, що це місце, можливо, було вкрите хиткими пісками.
Як приклад Пальмквіст навів мамонта, який, за словами палеонтолога, потрапив у пастку хитких пісків.
“Ми знайшли скелет самки мамонта без кінцівок, а поруч із ним – кам’яні знаряддя і десятки фекалій гієн. Ми думаємо, що самка спершу потрапила в пастку, а потім стародавні люди відрубали їй ноги, щоб забрати з собою і поїсти в безпечному місці. Після її обгризли гієни”, – пояснив Пальмквіст.
Зараз іспанські палеонтологи проводять седиментологічний аналіз ґрунту і намагаються розрахувати масу розібраних тварин, щоб зібрати більше доказів на користь гіпотези хитких пісків.
Питання про те, були ранні представники роду Homo “падальщиками” чи мисливцями на кшталт сучасних левів, досі не вирішене остаточно. З одного боку, відомо, що поширення навіть еректусів супроводжувалося занепадом деяких видів великих хижаків в Африці вже один-два мільйони років тому. З іншого боку, неясно, чи не вимерли ці хижаки через коливання клімату. Тому порівняльний аналіз дієт стародавніх людей та інших видів того ж часу – одне з найважливіших джерел інформації про реальну екологічну роль наших предків.
