У стародавній китайській столиці археологи виявили похоронний комплекс, вік якого перевищує 1400 років.
Місто Сяньян розташоване на північному заході Китаю, у провінції Шеньсі. У 350 році до нашої ери правителі царства Цинь перенесли туди свою столицю. Найбільшого розквіту, як вважають історики, місто досягло за імператора Шихуанді, який 221 року до нашої ери об’єднав під своєю владою весь Китай.
І навіть після падіння Цинь, 206 року до нашої ери, Сяньян залишався столицею – щоправда, весь час різних держав. Останнє особливо справедливо для періоду Північних і Південних династій (386-589 роки нашої ери) – непростого часу в історії Піднебесної, коли вона опинилася розсмиканою на безліч царств.
Дослідники з Археологічної академії Шеньсі повідомили, що вони виявили в Сяньяні раніше невідому гробницю. Попри те що поховання явно грабували, у ньому знайшли 146 похоронних предметів. Переважно це керамічні фігурки: люди зі щитами, вершники і верблюди, навантажені товаром.
На думку китайських археологів, подібні керамічні фігурки були типовими для гробниць епохи Північної Чжоу. А сама гробниця – могила Юйвень Цзюе, першого імператора Північної Чжоу, який правив під ім’ям Сяомінь-ді.
Визначити особу мешканця гробниці змогли за написом на стелі біля входу. Вигравірувані ієрогліфи добре збереглися і прекрасно читаються. Крім імені імператора, у написі зазначено, що він помер 558 року і був посмертно титулований “князем Люеяна”.
Люеян – місто на території провінції Шеньсі, яке на той час входило до складу Північної Чжоу, тобто Сяомінь-ді й так був його правителем. Китайські історики пояснили, що означає таке посмертне титулування.
Відповідь на загадку лежить в історії імперії Північна Чжоу. У III столітті нашої ери північну частину Китаю зайняли кочівники тоба, які прийшли з берегів Байкалу. Вони заснували імперію Північна Вей. Але минуло не так вже й багато часу, і під тиском чергових кочівників, а також через внутрішні протиріччя Північна Вей розпалася на Західну Вей і Східну Вей.
Офіційна влада Західного Вей була слабенькою, і правління фактично здійснював головнокомандувач Юйвень Тай. Після смерті негласного правителя його племінник Юйвень Ху скинув правителя формального – імператора Гун-ді. І на трон, під ім’ям Сяомінь-ді, зійшов син Юйвень Тая – Юйвень Цзюе.
Однак самостійним імператором він не став: усі 15 років свого правління Сяомінь-ді був лише маріонеткою в руках дядька. Утім, не він один. Царювання двох наступних імператорів – Мін-ді та У-ді – теж пройшли за реальної влади Юйвень Ху.
Але імператору У-ді це набридло, і 572 року Юйвень Ху потрапив у влаштовану засідку і був убитий. У-ді став правити самостійно і вельми успішно. Так, 577 року Північна Чжоу розгромила Північну Ци – свого основного суперника – і приєднала її території.
Після смерті У-ді справи в імперії пішли не дуже добре. Його син не був таким же здібним правителем, і його дії призвели зрештою до того, що 581 року один із придворних змістив імператора і заснував імперію Суй. Імператорський рід Юйвень новий правитель завбачливо винищив.
Повернемося до посмертного титулування. Річ у тім, що титул князя Люеяна майбутній імператор Сяомінь-ді носив із самого дитинства. Коли дядько посадив його на трон, цей титул став чимось зайвим – адже формально він став правителем усієї Північної Чжоу. Посмертне повернення до дитячого титулу, на думку китайських істориків, пов’язане з містичними практиками буддизму. У ньому смерть означає перехід до нового життя, і імператор входив у нього тим, ким був від народження.
Додамо, що гробниця побудована в повній відповідності зі стандартною архітектурною практикою Північної Чжоу. Вхід до неї звернений на південь, а весь похоронний комплекс оточений ровом. Це не перша гробниця тієї епохи, виявлена в провінції Шеньсі. Іншою значною знахідкою в Сяньяні став мавзолей Сяо – останній притулок брата Юйвень Цзюе, Юйвень Юна.
