Спосіб, у який люди з деменцією сприймають світ, може змінюватися в міру прогресування хвороби. Їхнє відчуття реальності або часу може ставати спотвореним, що викликає занепокоєння та стрес.
Один із найефективніших способів підтримати таких людей — це адаптація навколишнього середовища, що може мати значний позитивний ефект, зокрема зменшення потреби в седативних засобах.
Однією з таких стратегій є використання ляльок як засобу комфорту.
Що таке “лялькотерапія”?
Більш точно цей підхід називають “репрезентація дитини”. Реалістичні ляльки (їх ще називають емпатійними ляльками) можуть надавати заспокоєння людям із деменцією.
Спогади про далеке минуле для людей із деменцією часто є більш яскравими, ніж нещодавні події. Це означає, що минулий досвід батьківства чи догляду за дітьми може здаватися їм реальнішим, ніж теперішнє.
У деяких випадках можуть виникати галюцинації чи марення, коли людина чує, як плаче дитина, або переживає страх втрати своєї дитини.
Лялька може стати відчутним способом зменшити стрес без заперечення сприйняття людини.
Чи вважають люди ляльку справжньою?
Випадок, коли медсестра недбало поводилась із терапевтичною лялькою пацієнта з деменцією, підкреслює важливість належного навчання персоналу.
Для тих, хто прив’язується до терапевтичної ляльки, вона стає “дитиною”, що потребує догляду. Відповідно, неправильне поводження з лялькою може викликати сильну емоційну реакцію.
Дуже важливо дотримуватись реакцій самої людини з деменцією і сприймати ляльку як дитину лише у випадку, якщо це робить сама людина.
Що каже наука про їх використання?
Дослідження показують, що емпатійні ляльки можуть допомогти зменшити тривожність, покращити настрій і якість життя людей із деменцією.
Такий підхід належить до немедикаментозних методів терапії. Прив’язаність до ляльки може діяти як форма терапії спогадами, використовуючи підказки для повернення до минулого досвіду.
Взаємодія з лялькою також забезпечує сенсорну стимуляцію, допомагаючи людині отримати комфорт від дотику й обіймів, що може підтримати емоційне благополуччя та комунікацію.
Однак цей метод не підходить усім. Наприклад, він може бути менш ефективним для тих, хто ніколи не доглядав за дітьми, або для тих, хто пережив травму, пов’язану з втратою дитини.
Чи є недоліки?
Метод викликав певну критику через ризик “інфантилізації” людей із деменцією, що може збільшити негативне ставлення до них.
Крім того, надмірна прив’язаність до ляльки може викликати занепокоєння, якщо хтось інший її візьме. Це може бути складно в присутності онуків або під час догляду за лялькою.
Чи можуть роботи стати майбутнім у терапії?
Популярність здобувають інтерактивні емпатійні ляльки та роботи. Наприклад, розумні компаньйони на основі штучного інтелекту, як-от Viv, створюються для підтримки людей із деменцією, допомагаючи їм спілкуватися та відчувати комфорт.
Ніккі-Енн Вілсон, науковий співробітник, Австралійський центр неврологічних досліджень (NeuRA), Університет Сіднея, Сідней
Читайте оригінальну статтю.