Одне з ключових питань, пов’язаних зі зміною клімату, стосується того, як вона вплине на Гольфстрім. Судячи з того, як він поводився під час останнього льодовикового періоду, ймовірність його ослаблення з підвищенням температури на Землі зростає, що може спричинити зміни клімату в Європі та інших регіонах.
Гольфстрім є частиною Північноатлантичної гірляндної течії, яка рухається за годинниковою стрілкою і відіграє важливу роль у підтримці клімату східного узбережжя США та частин Європи.
У новому дослідженні вчені з Університетського коледжу Лондона (UCL) дійшли висновку, що Північноатлантична гірляндна течія була несподівано сильнішою під час останнього льодовикового періоду порівняно із сьогоденням через більш потужні вітри над субтропічною частиною Північної Атлантики.
Залишки викопних мікроорганізмів, званих форамініферами, у морських відкладеннях свідчать про те, що Гольфстрім був приблизно на 1 кілометр глибшим близько 20 000 років тому, досягаючи глибин до 2,5 кілометрів. Вони також вказують на те, що він був потужним через сильніші вітри та густіші води.
“Ми виявили, що під час останнього льодовикового періоду Гольфстрім був набагато сильнішим через потужніші вітри над субтропічною частиною Північної Атлантики. Як результат, Гольфстрім все ще переносив багато тепла на північ, незважаючи на те, що решта планети була значно холоднішою,” сказав доктор Джек Уортон, провідний автор з кафедри географії UCL, у заяві.
На думку дослідників, це має значення для майбутнього, оскільки підкреслює чутливість Гольфстріму до змін у вітрових патернах, подібних до тих, що ми очікуємо в умовах кліматичної кризи.
“Якщо в майбутньому вітри будуть слабшими, як показано в недавньому дослідженні з використанням кліматичних моделей, це може означати слабший Гольфстрім і холоднішу Європу,” додав доктор Уортон.
Гольфстрім також є частиною більш складної системи, званої Атлантична меридіональна циркуляція (AMOC), яка включає північний потік теплої води у верхніх шарах Атлантики та південний потік холодної, солоної, глибокої води.
“Замість усталеної метафори конвеєрної стрічки, можливо, краще уявляти AMOC як серію взаємопов’язаних петель. Є субтропічна петля, частиною якої є Гольфстрім, і субполярна петля, яка переносить тепло далі на північ у Арктику,” пояснив професор Девід Торналлі, співавтор дослідження з кафедри географії UCL.
“Під час останнього льодовикового періоду наші знахідки показують, що субтропічна петля була сильнішою, ніж сьогодні, тоді як субполярна петля вважалася слабкішою. Тому, досліджуючи антропогенну зміну клімату та AMOC, ми повинні враховувати, як ці різні частини можуть змінюватися і які кліматичні впливи пов’язані з кожною з них,” додав Торналлі.
Вчені раніше висловлювали побоювання, що зміна клімату вже ослаблює AMOC, і цей тривожний тренд, ймовірно, продовжиться в найближчі десятиліття. Танення льодовикової води з Арктики може порушити утворення глибокої води, перешкоджаючи досягненню теплої тропічної води до Європи та потенційно охолоджуючи континент.
Якщо AMOC повністю зруйнується – малоймовірний, але можливий сценарій в умовах суворої зміни клімату – це може охолодити частини Європи на 10-15°C.
“Не завжди усвідомлюється, наскільки океанічні течії відповідальні за перенесення тепла по всій планеті та формування нашого клімату. Парадоксально, але потепління клімату може охолодити більшу частину Європи, порушивши AMOC. Наше нове дослідження доповнює це розуміння та показує, що ослаблення вітрів, які керують Гольфстрімом, може зменшити циркуляцію тепла, що ще більше вплине на континент,” зазначив співавтор дослідження професор Марк Маслін з кафедри географії UCL.