Коли предки людей вийшли з Африки понад 50,000 років тому, вони зустріли неандертальців, які вже несли частину їхніх генів.
Сьогодні ми єдиний людський вид на Землі, але так було не завжди. Чотириста тисяч років тому, коли предки Homo sapiens жили у Східній Африці, неандертальці вже населяли Євразію. У часи, коли пересування було можливим лише пішки, це означало, що вони жили буквально у різних світах. Проте 50,000 років тому H. sapiens прибули до Європи, і неандертальці зникли. Випадковий збіг? Їх убили наші предки? Ця тема довго викликала дискусії.
У 2010 році було секвеновано геном неандертальців, і сліди їхньої ДНК були знайдені в геномах сучасних людей, що свідчить про (можливо навіть любовні) контакти між цими древніми людьми. З тих пір частки неандертальського геному, знайдені у сучасних людей, були пов’язані зі сприйнятливістю до COVID-19, діабетом 2 типу та навіть аутизмом.
Недавні дослідження перевернули питання навпаки, розглядаючи, скільки генів H. sapiens було присутньо в геномі неандертальців. Виникла нова історія, в якій H. sapiens здійснювали кілька виснажливих подорожей (пішки!) з Африки, зустрічаючи неандертальців і народжуючи з ними дітей.
У новому дослідженні Лімін Лі та його колеги проаналізували 2,000 людських геномів, три геноми неандертальців і один денисованський геном, розглядаючи потік генетичної інформації між цими гомінінами протягом 200,000 років. Вони виявили 2.5-3.7 відсотків людської спадковості в ДНК неандертальців, що дивно більше, ніж 2 відсотки неандертальської ДНК, знайденої у сучасних людей.
За їхньою моделлю, дві хвилі генного потоку від людей до неандертальців передували остаточній зустрічі 50,000 років тому: одна приблизно 250,000-200,000 років тому, і друга приблизно 120,000-100,000 років тому, що відповідає наявності земного мосту Ніл-Синай, що з’єднував Африку та Європу. У обох цих випадках H. sapiens прибули до Європи, схрещувалися з неандертальцями, і їхні нащадки та їхні геноми, ймовірно, були асимільовані в популяціях неандертальців.
Коли хвиля H. sapiens зустріла неандертальців востаннє 50,000 років тому, напрямок генного потоку змінився, і предки неафриканських людей асимілювали неандертальську спадковість. Залишається відкритим питання, чи генний потік від неандертальців до людей в Африці відбувся виключно після цієї останньої хвилі. Майбутні дослідження африканського генетичного різноманіття можуть допомогти виявити подальші міграційні шляхи всередині та, можливо, назад до африканського континенту.
Лі та його колеги також виявили, що якщо врахувати компонент H. sapiens у геномі неандертальців, це знижує наші оцінки чисельності популяції неандертальців приблизно на 20 відсотків. Вони припускають, що ці невеликі популяції могли призвести до більшого схрещування та накопичення шкідливих мутацій, які потім успадковували H. sapiens.
Малі популяції також означали, що «неандертальці стояли на межі вимирання, ймовірно, протягом дуже довгого часу», сказав Джошуа Акі, старший автор дослідження, у заяві. Повторювані зустрічі з H. sapiens протягом 200,000 років «були по суті, як хвилі, що розбиваються об берег, повільно, але неухильно розмиваючи пляж», поки неандертальці не зникли у морі популяції H. sapiens.