Дослідники піддали групу чоловіків впливу або жіночих сліз, або фізрозчину. За підсумком кількох експериментів з’ясувалося, що рівень агресії в разі нюхання сліз падав на 43,7 відсотка.
Науковці з Наукового інституту Вейцмана (Ізраїль) і Дюкського університету (США) провели експерименти і підтвердили, що жіночі сльози містять хімічні речовини, які знижують рівень агресії в чоловіків більш ніж на 40 відсотків. Стаття про це опублікована в журналі PLOS Biology.
Англійський вчений-натураліст і мандрівник Чарльз Дарвін вважав, що плач випадковий і не має жодної функції, крім зволоження й очищення очей. Однак безліч досліджень за участю гризунів згодом показали, що сльози самок містять хемосигнали, які блокують агресивну поведінку самців.
“Є лише обмежені докази існування хемосигналів сліз людини. Жіночі сльози містять хімічний сигнал, який не має запаху, що сприймається, і який, вдихаючи, знижує рівень тестостерону в чоловіків, але поведінкове значення цього ефекту досі вивчено погано. Оскільки рівень тестостерону в чоловіків пов’язаний з агресивною поведінкою, ми вирішили перевірити гіпотезу про те, що, як і в гризунів, сльози людини мають хімічний сигнал, який блокує агресію”, – розповіли автори нової роботи.
У першому експерименті вчені збирали сльози шести жінок 22-25 років, що стікали по щоці. Учасниці в цей час дивилися сумні відео, не повинні були приймати комбіновані гормональні контрацептиви і не використовували будь-яку косметику. Для контролю і повторної перевірки результатів на щоки учасниць капали фізрозчин, який збирали аналогічним чином.
Двадцять п’ять молодих чоловіків (експеримент № 2, тривав два дні) тим часом грали в гру з комп’ютерним алгоритмом, хоча вони були впевнені, що опонент – теж людина. Процес передбачав провокації, коли в учасника “несправедливо” відбирали гроші, і помсту, коли учасник міг забрати гроші в супротивника. Рівень агресії гравців оцінювали за спеціальним коефіцієнтом і співвідношенням кількості реакцій помсти до кількості провокацій, яких зазнав учасник.
Перед експериментом усі чоловіки нюхали баночки (вони не знали, що саме там міститься), які підносили до носа по 13 разів з інтервалом приблизно в 35 секунд. Перші три рази випробовувані нюхали фізрозчин, інші 10 – жіночі сльози. Їх просили оцінити, наскільки нюховий стимул був приємним, інтенсивним або знайомим. Потім, щоб вплив був тривалим, до верхньої губи кожного чоловіка прикріплювали подушечку, що містить 100 мікролітрів сліз або фізрозчину.
“Ми спостерігали значне зниження рівня агресії після впливу сліз. Тоді як після нюхання фізрозчину коефіцієнт становив 1,67 ± 1,7, після сліз він опускався до 0,94 ± 0,92. Іншими словами, сльози призводили до зниження агресії на 43,7 відсотка. Щоб переконатися в надійності ефекту, ми випадковим чином перепризначили парні результати 10 тисяч разів, щоб згенерувати випадковий їхній розподіл, а потім порівняли фактичний результат, який отримали, з цим розподілом. Імовірність отримання цього результату становила 2,9 відсотка, що дало змогу припустити: як і в гризунів, основною хемосигнальною функцією сліз людини слугує сигнал “припинити агресію””, – пояснили дослідники.
Щоб оцінити реакцію мозку на запах сліз, 26 чоловіків піддали функціональній магнітно-резонансній томографії, коли вони грали в гру. Це допомогло визначити дві ділянки мозку, пов’язані з агресією, – префронтальну кору й острівцеву частку: вони демонстрували активність, коли учасників провокували під час гри, але не були настільки ж задіяні в аналогічних ситуаціях, якщо чоловіки понюхали сльози. Чим значнішою була різниця в такій активності мозку, тим рідше гравець мстився супернику.
Хоча в експериментах протестували тільки жіночі сльози, вчені припустили, що всі сльози матимуть однаковий ефект. Проте, щоб отримати повну картину про роль таких хемосигналів, потрібні додаткові дослідження. Наприклад, вплив запаху сліз слід перевірити і на самих жінках.