Кожна людина має характерний запах, особливий аромат. Тепер вчені з’ясували, що за допомогою одного лише подиху чиєїсь руки – і фантастичної машини для аналізу білків – вони можуть розрізнити стать з до біса гарною точністю.
У дослідженні 60 осіб, серед яких було 30 чоловіків і 30 жінок, стать людини можна було правильно визначити у 96 відсотках випадків, використовуючи зразки запаху, зняті з долонь людей.
Команда дослідників на чолі з біохіміком Чантреллом Фрейзером з Глобального центру судової експертизи та правосуддя Міжнародного університету Флориди проаналізувала зразки запахів за допомогою мас-спектрометрії, застосувавши різні статистичні методи, щоб побачити, який з них найкраще справляється із завданням розпізнавання статі за запахом.
Вони кажуть, що такий підхід до аналізу зразків запаху рук може бути використаний для виключення статевої приналежності людини в судових розслідуваннях, де бракує інших біологічних зразків.
Але перш ніж метод можна буде застосувати у судовій практиці, Фрейзер і його колеги застерігають, що необхідно провести ще багато досліджень, щоб удосконалити етапи обробки і перевірити статистичні методи, які використовуються.
Дослідження “прокладає шлях до інструменту”, який можна використовувати для розрізнення суб’єктів чоловічої і жіночої статі, і “може допомогти змінити траєкторію використання людського запаху в галузі криміналістики”, – пишуть Фрейзер і його колеги в опублікованій статті.
Людські руки виділяють запах, який містить чіткий хімічний профіль, що складається з так званих летючих хімічних сполук. Будучи летючими, ці сполуки вивітрюються зі шкіри. Маслянисті виділення з людських рук також можуть залишатися на поверхнях разом з відбитками пальців і слідами ДНК.
Нещодавні дослідження показали, що добре навчені службові собаки здатні надійно розпізнати людину, яка торкалася об’єкта на модельному місці злочину, на основі запаху. Минулі дослідження також вивчали, чи можна визначити вік та етнічну приналежність людини за запахом її тіла – слони без особливих проблем винюхували їх у нещодавно ношеному одязі.
У цьому дослідженні вчені не аналізували ароматний слід, який може залишити чиясь спітніла долоня, скажімо, на дверній ручці чи одязі. Замість цього вони брали мазки з долонь людей за допомогою ватно-марлевих тампонів через годину або більше після того, як вони востаннє мили руки. (Дослідники не зазначили, чи були у них проблеми з парфумами, які маскують специфічні для статі запахи рук).
Після тестування зразків дослідники порівняли кілька статистичних аналізів, один з яких передбачив стать з точністю до 96,67 відсотка.
Хоча запах рук може бути схожим на “хімічний відбиток пальців”, метод, який представляють Фрейзер та її колеги, є скоріше інструментом скринінгу, ніж сканером штрих-коду.
Історично склалося так, що аналіз профілів запаху рук використовував цілеспрямований підхід, який порівнював зразки з еталонним каталогом відомих сполук – який не завжди може бути доступним. Він також може не враховувати запахи, що містять інформацію у вигляді інших компонентів, які ще не були ідентифіковані.
Натомість дослідники передбачають, що після валідації цей інструмент можна буде використовувати для прогнозування статі злочинців у випадках пограбування або нападу, коли інших біологічних доказів залишилося обмаль.
“Навіть у таких випадках, коли не знайдено фізичних відбитків пальців або ДНК, докази по запаху людини можуть бути відновлені і використані як індивідуалізуюча ознака в розслідуванні”, – пишуть Фрейзер і його колеги.
Але, як відомо будь-якому хорошому слідчому, який працює на місці злочину, криміналістична наука небезгрішна, часто припускається помилок, а зі зразками можна поводитися неналежним чином. Тож пошкодуйте про двох людей у цьому дослідженні, чию стать було неправильно визначено.
