Близько 15% населення планети страждає на тинітус — стан, за якого людина чує дзвін або гул без зовнішнього джерела звуку. Часто він пов’язаний із втратою слуху. Це не лише дратує, а й серйозно впливає на психічне здоров’я, спричиняючи стрес і депресію, особливо якщо триває місяцями чи роками.
Наразі не існує ліків від тинітусу. Тож пошук способів краще його зрозуміти та лікувати може допомогти мільйонам людей у світі. І один із цікавих напрямків досліджень — зв’язок тинітусу зі сном.
Тинітус — це приклад «фантомного сприйняття», коли мозок генерує відчуття (звук, зображення, запах) без реального джерела. Зазвичай більшість людей бачать або чують фантомні образи тільки уві сні, але люди з тинітусом чують «фантомні» звуки наяву. Крім того, тинітус пов’язаний із підвищеною активністю певних зон мозку (зокрема слухових), що теж відображається у зміні мозкової активності під час сну.
Особливу роль у цій темі має повільнохвильовий сон (глибокий сон), що вважається найвідновлювальнішою фазою. Під час нього мозкова активність рухається хвилями, послідовно активуючи великі області мозку. Це дає нейронам змогу «відпочити» і важливе для пам’яті. Проте у людей із тинітусом деякі ділянки мозку можуть залишатись «надмірно активними» навіть у глибокому сні, що пояснює їхню схильність до порушень сну або нічних кошмарів. Також дослідження показують, що вони проводять більше часу у легкому сні.
Водночас є й позитивна новина. Деякі дані вказують на те, що під час найглибшого сну активність мозку може навіть пригнічувати тинітус. Під час дуже сильного повільнохвильового сну нейрони перемикаються у «режим відновлення», і ця активність може «змушувати» навіть гіперактивні ділянки заспокоюватись. Також під час глибокого сну порушується комунікація між різними зонами мозку, що не дає гіперактивним областям «збуджувати» інші. Саме тому навіть люди з сильним тинітусом все ж здатні іноді засинати глибоко.
Ще один важливий аспект — пам’ять. Сон допомагає «зміцнити» нові зв’язки між нейронами. Є припущення, що зміни у мозкових зв’язках під час сну можуть пояснювати, чому тинітус часто триває роками після первинного тригера (наприклад втрати слуху).
Науковці вважають, що вивчення змін тинітусу під час різних фаз сну може допомогти знайти нові підходи до лікування. Наприклад, існують методики «обмеження сну», коли людей просять лягати лише тоді, коли вони дійсно хочуть спати, щоб підсилити глибокий сон. Посилення повільнохвильової активності може допомогти побачити її ефект на тинітус. У майбутньому дослідження можуть одночасно відстежувати активність мозку під час сну та зміни симптомів тинітусу. Це дасть змогу краще зрозуміти їхній зв’язок і розробити природні способи полегшення цього стану.