Хрусткі панцирі комах – це поживна посипка, яку багато хто з нас воліє уникати в їжі.
Але нове дослідження припускає, що ці поживні речовини можуть викликати вроджену імунну відповідь, яка покращує метаболізм ссавців.
Коли дослідники з Вашингтонського університету в Сент-Луїсі (WUSL) годували мишей раціоном, що включав хітин – поширений полісахарид, присутній в екзоскелетах комах, панцирах ракоподібних і грибів, – шлунки тварин розтягувалися, викликаючи спеціалізовану імунну відповідь.
Кінцевим результатом стало вироблення унікального кишкового ферменту під назвою AMCase, необхідного для перетравлення хітину, а також активація клітин, які регулюють жирові тканини.
Зазвичай ссавці не виробляють ферменти, достатньо сильні, щоб розщеплювати громіздкі полісахариди, які вони їдять, але хітин, схоже, є винятком, який має глибоке еволюційне коріння.
Деякі дані свідчать про те, що до вимирання динозаврів стародавні ссавці ласували комахами набагато частіше, ніж сьогодні. Дослідження також вказують на те, що деякі ссавці давно пристосувалися до перетравлення хітину.
Багато ссавців і сьогодні їдять комах, навіть деякі люди. Комахи не тільки безпечні для нашого виду, вони також можуть забезпечити нас життєво важливими поживними речовинами, такими як білок, і їх можна збирати без шкоди для довкілля.
Тому деякі вчені вважають, що вони повинні бути більшою частиною нашого раціону, хоча це може потребувати певного переконання.
З’ясування того, які частини комах є найбільш поживними і чому, може допомогти вченим розробити смачніші способи отримання поживних речовин.
У поточному дослідженні WUSL миші, які отримували хітин разом з дієтою з високим вмістом жирів, в кінцевому підсумку продемонстрували покращені метаболічні показники порівняно з мишами, які отримували дієту з високим вмістом жирів без хітину.
Як і в попередніх дослідженнях на мишах, вчені виявили, що вживання хітину сприяє формуванню здорового мікробіому в нижніх відділах шлунково-кишкового тракту.
Щоб глибше вивчити механізми, дослідники порушили здатність деяких мишей виробляти фермент AMCase і таким чином перетравлювати хітин.
Потім команда годувала цих мишей дієтою з високим вмістом жирів разом з хітином. Порівняно з іншими групами, миші без здатності перетравлювати хітин демонстрували стійкість до набору ваги, навіть коли одночасно отримували дієту з високим вмістом жирів.
Дослідники відзначили підвищений рівень вроджених лімфоїдних клітин 2-го типу (ILC2) у цих мишей – побічного продукту імунної відповіді кишечника, викликаного хітином. Нещодавно було виявлено, що ці клітини беруть участь у регуляції жирових тканин.
“Ми вважаємо, що перетравлення хітину в основному залежить від власних хітиназ організму. Клітини шлунка змінюють свою ферментативну активність через процес, який ми називаємо адаптацією”, – пояснює імунолог Стівен Ван Дайкен.
“Але дивно, що цей процес відбувається без участі мікробів, адже бактерії в шлунково-кишковому тракті також є джерелом хітиназ, які розщеплюють хітин”.
Але не бактерії виробляють ферменти для розщеплення хітину в мишачих моделях. Порушивши перетравлення ссавцями харчового хітину, дослідники, схоже, знайшли можливий спосіб продовжити імунні та метаболічні переваги цієї поживної речовини в кишечнику.
“У нас є кілька способів інгібувати шлункові хітинази, – каже Ван Дайкен. “Поєднання цих підходів з їжею, що містить хітин, може мати цілком реальні метаболічні переваги”.
Ван Дайкен та його колеги сподіваються, що тепер вони зможуть поширити свої висновки на людей.
