Вчені знайшли можливе свідчення існування «дзеркального Всесвіту»

Ідея дзеркального Всесвіту добре знайома любителям наукової фантастики, але й фахівці з космології теж вивчають світ, який є відображенням нашого. Теоретично, зрозуміло. Автори нового дослідження стверджують, що ця концепція могла розв’язувати серйозну проблему космологічної константи. І вони мають причину для оптимізму — вчені виявили інваріантність у так званих безрозмірних параметрах. Якщо вона реальна, то це свідчення існування дзеркального Всесвіту, який впливає на наш Всесвіт слабким тяжінням.

Постійною Хаббла вчені вимірюють швидкість розширення Всесвіту, яке було вперше продемонстровано Едвіном Хабблом у першій половині ХХ століття. У наступні десятиліття виходячи зі спостережень розрахували приблизну швидкість, з якою галактики віддаляються друг від друга: 70 км/с мегапарсек. Астрономи вважали, що з появою найпотужніших телескопів різні способи розрахунку постійної дадуть якесь загальне значення, але цього не сталося. Насправді, вимірювання останніми роками стали настільки точними, що стали значуще розходитися.

Зараз значення постійної Хаббла, що спостерігаються, розбиваються на дві великі групи. Вимірювання коливання реліктового випромінювання дають значення 67 км/с/Мпк, тоді як спостереження за далекими надновими призводять до вищої швидкості – 73 км/с/Мпк. Щось явно не сходиться. Розв’язувати цю проблему може дзеркальний Всесвіт, пише Universe Today.

Ідею дзеркального Всесвіту вивчали ще у 1990-х роках, як розв’язання проблеми симетрії матерії-антиматерії. При формуванні Всесвіту частинки матерії мали виникнути в парі з частинками антиматерії, але де ж останні? Можливо, річ у тому, що у Всесвіту теж є пара, «Всесвіт античастинок». З різних причин ця ідея втратила популярність, але нове дослідження відроджує інтерес до неї.

Вчені виявили інваріантність у про безрозмірних параметрах. Вони помітили, що якщо підганяти теоретичні моделі до швидкості розширення, кілька безрозмірних параметрів залишаються без змін, що вказує на наявність космічної симетрії. Якщо поширити її ширше, можна виміряти прискорення вільного падіння і комптонівське розсіювання таким чином, що різні методи вимірювання постійної Хаббла будуть краще узгоджені. І якщо ця інваріантність реальна, вона свідчить про існування дзеркального Всесвіту. Який впливає на наш Всесвіт слабким тяжінням.

Слід підкреслити, що це дослідження здебільшого є доказом концепції. Воно припускає, що космічна інваріантність може вирішити проблему постійної Хаббла, але для доказу буде потрібна докладніша модель.

Агентство NASA опублікувало в травні доповідь, яку астрономи назвали “Magnum opus” обсерваторії “Хаббл”. Проаналізувавши дані, зібрані за 30 років роботи цього космічного телескопа, вони максимально точно розрахували швидкість розширення Всесвіту.

Джерело