На глибині кількох десятків сантиметрів під поверхнею, в товщі просоченого вологою ґрунту, могло створюватися придатне для живих організмів середовище.
Французькі дослідники під керівництвом Бориса Сотерея з Університету Сорбонни висунули гіпотезу, що древній Марс міг мати підземне середовище, придатне існування мікроорганізмів.
Про це повідомляється в дослідженні, опублікованому в журналі Nature Astronomy.
Але якби ці мікроорганізми дійсно мешкали б на Червоній планеті, то рано чи пізно вони викликали катастрофічні зміни клімату, що призвело б до їх власного знищення.
Вчені провели моделювання клімату і рельєфу Марса для оцінки проживання кори близько чотирьох мільярдів років тому, в нойський період, коли планета була більш сприятлива для життя і мала рідку воду. Виявилося, що на глибині кількох десятків сантиметрів під поверхнею, в товщі просоченого вологою грунту, могло створюватися відповідне для живих організмів середовище.
Пористий, насичений розсолом реголіт міг бути захистом від ультрафіолетового та космічного випромінювання. Крім того, він міг би підтримувати температуру та відновне середовище, що підтримує біохімічні реакції у мікробів, які споживають водень як джерела енергії та вуглекислий газ як джерело вуглецю, а також виділяють метан. На Землі гідрогенотрофний метаногенез був одним із ранніх метаболічних процесів, який існував до того, як атмосфера наситилася киснем.
Коли температура опустилася до мінус 200 градусів Цельсія, будь-які організми, що мешкали поблизу поверхні, мали б піти на глибину, щоб вижити. Навпаки, мікроорганізми на Землі допомагали підтримувати помірний клімат, оскільки її атмосфера була багата на азот.
За словами авторів, результати дослідження вказують на низовини у низьких та середніх широтах як на добрих кандидатів для місць виявлення слідів раннього життя на поверхні Марса або поблизу неї.