Вчені звернулися до урядів і неурядових організацій, закликаючи їх наділити океан тими самими правами, що мають тварини та люди. На їх думку, це стане першим кроком для захисту морських екосистем планети.
Дослідники кажуть, що це допоможе захистити водні ресурси планети і зберегти екосистему для майбутніх поколінь. Вони акцентують на тому, що океани і моря є основними постачальниками кисню для планети, а крім того, вони забезпечують людство значними обсягами їжі та інших ресурсів.
При цьому Світовий океан надзвичайно чутливий до антропогенної діяльності. Регулярне забруднення його вод призводить до вимирання видів, що змінює всю екосистему планети. «Підтримка статуса-кво екологічного права дорівнює узаконеному знищенню природи, – кажуть автори ініціативи. – Міжнародне право має розвиватися, щоб відображати невіддільні права океану на існування, процвітання і відродження. Здоров’я океану – це здоров’я людини».
Вчені вважають, що зміна правового статусу Світового океану змінить підхід до нього. «Визнання океану живою істотою допоможе просуванню законів, політики та інституційних дій, які зосереджені на потребах океану», – пишуть автори.
Нагадаю, нещодавно екологам стало відомо, хто несе найбільшу відповідальність за забруднення океану пластиком. Так вивчення Великої тихоокеанської сміттєвої плями показало, що левова частка відходів у цій частині океану з’явилася завдяки рибальській промисловості шести великих держав.
Аналізуючи 573 км твердого пластикового сміття, зібраного організацією Ocean Cleanup 2019 року, дослідники виявили, що воно більш ніж на чверть складається з «викинутих або втрачених рибальських снастей». З’ясувати приналежність кожного шматочка, природно, неможливо. Дрібні фрагменти не містять маркування, але більші вже можна використовувати для визначення походження відходів.
Проаналізувавши 232 зразки, дослідники дійшли висновку, що приблизно дві третини з них були зроблені або в Японії, або в Китаї. Майже 10% було вироблено в Південній Кореї, 6,5% – у США, 5,6% – на Тайвані і 4,7% – у Канаді. Загалом, на частку рибальської промисловості цих країн, за підрахунками дослідників, припадає до 87% забруднень північної частини Тихого океану.
Майже половина вилученого сміття була вироблена у 21 столітті, але вдалося знайти і зразок, датований 1966 роком. Це був буй, і, ймовірно, він потрапив в океан випадково, коли його віднесло під час шторму.
«Більша прозорість з боку рибної промисловості та зміцнення співробітництва між країнами з регулювання та моніторингу утворення відходів у морі допоможуть скоротити викиди океанічного пластику», – пишуть дослідники. В іншому разі, попереджають вони, Велика тихоокеанська сміттєва пляма продовжить зростати.