Вчені відтворили обличчя давньоєгипетських мумій віком понад 2000 років

Дослідники з американської компанії Parabon NanoLabs відтворили обличчя трьох давньоєгипетських мумій. Зробити це вдалося за допомогою ДНК, яку кілька років тому секвенували й вивчили археологи з Інституту науки історії людства Макса Планка в Німеччині, повідомляється в прес-релізі.

Результати роботи представили на 32-му Міжнародному симпозіумі з ідентифікації людини, що пройшов у середині вересні в Орландо.

Мумії виявили в селі Абусире ель-Мелек, що розташовується за 11 кілометрів від Каїра. На заході перебуває некрополь, який використовували від до династійного до ранньовізантійського періоду. Під час розкопок в кінці XIX століття археологи знайшли там храми, зведені на честь бога сонця.

Вчені відтворили обличчя давньоєгипетських мумій віком понад 2000 років

Як показала 3D-реконструкція, мумії належать трьом 25-річним чоловікам: зразок JK2134 датували 776-569 роками до нашої ери, JK2888 – 97-22 роками до нашої ери, JK2911 – 769-560 роками до нашої ери. Тобто померли вони від 2023 до 2797 років тому. Моделі створили шляхом судово-медичного фенотипування ДНК: генетичний аналіз допоміг зрозуміти, якою була зовнішність покійних.

За словами дослідників, молоді люди не були схожі на нинішнє населення Єгипту. «Наші результати узгоджуються з висновками німецьких вчених про те, що стародавні єгиптяни мали більше зв’язків з жителями Близького Сходу і європейцями, ніж з сучасними єгиптянами», – додали в Parabon NanoLabs.

Найчастіше робота з давньої дезоксирибонуклеїновою кислотою ускладнена тим, що фрагменти сильно деградовані через час і змішані з ДНК бактерій. «Через цих двох чинників кількість людської ДНК, доступною для секвенування, може бути вкрай невеликим», – розповіла в коментарі для порталу Live Science Еллен Грейтак, директор з біоінформатики в Parabon. Але через те, що переважна більшість ДНК загальне для людей, щоб відтворити зовнішність людини, весь геном не потрібно. Потрібно лише вивчити відмінності в послідовності ДНК розміром в один нуклеотид, хоча деколи аналізувати поліморфізм одиничного нуклеотиду доводиться на основі сусіднього.