Йоганн Кеплер, відомий розробкою законів руху планет, також займався спостереженням за Сонцем. У 1607 році він провів кілька спостережень за допомогою камери-обскури.
Про це повідомляє focus.ua.
Кеплер створив напрочуд точні малюнки, які допомогли астрономам визначити стадію сонячної активності у 11-річному циклі. Використовуючи ці малюнки та розташування сонячних плям, астрономи з’ясували, що Сонце наближалося до кінця свого циклу.
Німецький математик та астроном, Кеплер народився в 1571 році і помер у 1630 році. Його внесок у небесну механіку та розуміння руху планет має величезне значення для сучасної науки.
Закони руху планет, сформульовані Кеплером, витримали випробування часом. Окрім своїх досліджень планет, він був відомий спостереженнями за Сонцем і зробив одні з перших записів сонячної активності до винаходу телескопа.
Спостереження за допомогою камери-обскури
Кеплер використовував камеру-обскуру, яка складалася з невеликого отвору в стіні. Через цей отвір проходило сонячне світло і проектувало зображення на аркуш паперу, дозволяючи вивчати сонячну активність.
Помилки та відкриття
У травні 1607 року Кеплер намалював те, що він вважав проходженням Меркурія на тлі Сонця. Однак, це виявилося групою сонячних плям. Сонячні плями є тимчасовими явищами і виглядають як темні ділянки на Сонці, що складаються з холоднішої плазми.
Сонце, будучи великою кулею з плазми, має магнітне поле. Плазма може захоплювати магнітні лінії, і коли Сонце обертається, це магнітне поле закручується. Зміни магнітного поля дозволяють виникати сонячним плямам, кількість яких досягає максимуму під час піку сонячної активності протягом 11-річного циклу.
Нові відкриття
Вчені використали нові методи для аналізу малюнків Кеплера і виявили нову інформацію про сонячну активність того часу. Використовуючи закон Шперера, який досліджує зміну геліографічних широт, на яких утворюються активні області Сонця, вчені встановили, що малюнки Кеплера відносяться до кінця сонячного циклу, передуючи першій фіксації сонячного циклу за допомогою телескопів іншими астрономами.
Це дослідження дає ключ до вирішення суперечки про тривалість сонячних циклів на початку 17 століття, які пов’язані з переходом від регулярних циклів до великого сонячного мінімуму, відомого як мінімум Маундера – період значного зниження активності сонячних плям між 1645 і 1715 роками.
Сподівання на розгадку
Цей період мінімальної сонячної активності був предметом палких суперечок. Астрономи сподіваються, що інформація, надана Кеплером, допоможе розгадати таємницю великої мінімальної активності Сонця.